Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

На Херсонщині над совєтською владою стряслось лихо. Там, як ми вже зазначали, оперувала 14-та армія.[65] Вона розміщалася, приблизно, так: 58-а дивізія гро своїх сил перебувала в районі Херсон-Миколаєв, ліве крило її спиралося на Кривий Ріг; 47-ма дивізія – в Одесі і на північ до Бірзули; нарешті, проти Удовиченка – 45-та дивізія, значно підсилена окремими відділами.

Махно і повстанці. Сх. ч. 20.

На побережжі Чорного моря з'явився новий грізний для червоних ворог – анархіст Махно. Цей отаман, спільно з іншими численними повстанськими загонами та відділами, почав немилосердно нищити комуністів. Махно і повстанці натискували на 58-му дивізію.

Яскраво малюють ситуацію на побережжі Чорного моря перехоплені нами шифровані радіо-звіти штабу 58-ї дивізії; подаю з них витяги:

«Из Николаева и Одессы, адреса: Киев, Реввоенсовет 12 армии, копия предсоветобороны Раковскому и Одесса Реввоенсовет Южной группы 12 армий. Возбужденное состояние красноармейцев и команды бронепоездов, несколько успокоившись после дневного митинга, крепче стало повышаться под влиянием провокаторов, наводнивших вокзал. Ночью были подожжены эшелоны с двух противоположных концов. Задержано, и расстреляно много подозрительных личностей, в числе их греческий подданный со шнурами в коробке и спичками в кармане. Один поджог удалось ликвидировать быстро и безболезненно, другой же быстро стал распространяться и сразу охватил несколько десятков вагонов, которые сгорели до тла. Сгорели пакгаузы и один вагон с удушливыми газами. Начался наглый грабеж вещей, выбрасываемых из горящих вагонов, перешедший в открытый грабеж отдела снабжения. Разграблено все обмундирование, белье и масса продуктов, несмотря на массовые расстрелы грабителей. Посланные для прекращения грабежей части сами после продолжительного пребывания в этой атмосфере принимали участие в грабеже; лишь к утру, при помощи броневых автомобилей, и самых репрессивных мер, удалось грабеж приостановить. Большая часть команды бронепоездов, после взрыва последних с оружием, направилась для соединения с Махном, меньшая расчищает дорогу на Одессу. При подобном настроении частей едва ли удастся удержать Николаев. Занятие противником Николаева грозит захватом всей группы 58 дивизии, действующей в этом районе. Просим срочного распоряжения. 15.VІІІ. Начдив Федько. Политком дивизии Михайлович».

Шифрована радіо-телеграма о 16 год. 15.VІІІ. з Миколаєва на ті ж адреси:

«Разложение частей в соприкосновении повстанческими массами достигло максимума. Наводненные махновскими агентами части боеучастка Кочегина с большинством командного состава перешли на сторону Махно. Штаб боеучастка захвачен махновцами. Ночергин тяжело равен. Политком убит. Настроение частей, находящихся в Николаеве, махновское. Команда бронепоездов послала делегацию к Махно, оцепила вокзал и Штадив, собрала вооруженный митинг, требуя ареста Штадива и присоединения к Махно. Митинг удалось закончить благополучно. Отдан приказ о взрыве бронепоездов. При соприкосновении с повстанческими массами можно ожидать присоединения к ним остальных частей. Политком Михайлович».

Нарешті, шифрована телеграма від 17 год. 45 хвилин:

«Части 3 бригады перешли к Махно. Кочергин и Политком убиты. Весь район на север от Николаева в руках повстанческих и махновских банд. Часть 2 бригады отходит на… Бригада Федотова отходит из Херсона на Николаев…»

Хоч і 58-ма дивізія несла важкі втрати під тиском повстанської хвилі і рухомих відділів Махна, проте, вона і не, розпорошилася і, з'єднавшися з «охороною побережжя» – матроськими відділами, починає організовано пробиватися на північ, на Вознесенськ.

Вільні від большевиків простори заповнюють добровольчі частини і наші повстанці. 47-ма дивізія теж потрошку просувається на північ.

Евакуація Києва. Сх. ч. 20.

На Київщині, під ударами Украінських військ і Добрармії, совєтська влада починає евакуацію Києва. Вже 16.VІІІ. вирушили з Києва центральні установи. Та проте, евакуювати Київ було надто важко, бо повстанець Ангел перегородив залізницю Київ-Ніжин, та й на цьому шляху погрожувала Добрармія. Для совєтських військ лишав ся ще один вільний залізничний шлях, це – Киів-Коростень-Мозир, яким і рушила з Києва сила ешелонів. За допомогою панцерної фльоти (6 пароплавів) почато евакуацію майна на північ також Дніпром.

Отже, як бачимо, для большевиків набирають першорядного значення залізничні вузли: на півночі Коростень і Мозир, на півдні – Вапнярка-Христинівка, що запирали Жмеринку і Козятин.[66]

Треба зазначити, що й на інших фронтах большевики несли поразку за поразкою (отжеж, і поляки успішно просувалися вперед на Рівне-Сарни).

Рейд Мамонтова.

Особливо схвилював большевиків відважний рейд козачого корпусу генерала Мамонтова, який прорвав большевицький фронт та вдарив на глибоке запілля. Мамонтов здобуває 5 серпня Тамбов, 10 – Козлов, 15 – Лебедянь, 18-го він повертається назад, бере Єлецьк, і 22-го на захід від Воронежу вже подає руку донцям і добровольцям.

Як бачимо, ситуація для совєтської Росії склалася загрозливо. Одначе, большевицьке командування не опускає рук.

Пляни червоних.

З Колчаківського фронту поволі підходять резерви. Червоні з Кавказу під Воронеж підтягають сильний кінний корпус Будьонного. За ближче завдання собі вони ставлять, після відвороту з України, зміцнити своє праве крило, базуючись на залізницю Могилів-Гомель-Коростень, і звідси ударити по лівому крилу Української армії назустріч своїй південній групі (14-й армії).

В той же час, скупчивши сильну групу в районі Воронежу, прорвати тут добровольчий фронт і загрожувати південній добровольчій армії в найбільше висунутому напрямкові Курськ-Орел.

Червоні також сподіваються, що Петлюра і Денікін ідуть разом доти, поки не зійдуться близько, а тоді вони, певно перегризуться; і тоді прийде черга й большевикам їх бити.[67]