Читати книгу - "100 Мініатюр , Сергій Бараєв"

— Якщо ви не будете читати моїх творів, то я перестану вас вважати своїми друзями.
— Ну що це ти таке кажеш?

— Істино кажу вам, якщо хочете, щоб чинили вам люди — чиніть і ви їм так само.
— Ну що це ти знову починаєш повчати? Ти скільки то прожив? Тепер подивися на нас. Так от — слухайся.

— Я — дорога, істина та життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
— Знову хочеш, щоб ми ото посварилися?

— Ви — сіль землі. Коли ж сіль втратить силу, чим її посолять? На ніщо вже не годиться, як тільки винести її геть і потоптати людськими ногами. Ви — світло для світу. Не може місто, що стоїть на горі, бути скритим. І запалюють світильник не й ставлять його під посудину, але на свічник, і світить він усім, хто в домі. Так само ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі учинки й прославляли Отця вашого Небесного.
— Ах ти ж мамкин маніпулятор. Ну добре, вмовив, буду я читати твої закарлючки, давай їх сюди. А тепер йди кашу їсти.

Трирічний малюк побіг до кухні, а його батько почав розгрібати численні аркуші, списані незрозумілими символами.