Читати книгу - "Королева місяця та сонця, Дроянда"

Коли вони повернулися до академії, усі друзі вже чекали на них. Але було щось особливе в тому, як змінилися Агафія і Дроянда. Вони наче стали іншими, глибшими, мовчазними, але з відчуттям сили, яка зростала всередині них. І хоча нічого зовні не змінилося, всередині вони відчували, як їхні серця і думки стали більш чіткими.

Марк, Макс, Мерлан і Пеко помітили ці зміни одразу, хоча й не могли точно пояснити чому.

— Щось змінилося з вами, — сказав Марк, поглядаючи на сестер. — Ви тепер не такі, як раніше.

Агафія і Дроянда перезирнулися і посміхнулися.

— Це не страшно, — відповіла Агафія. — Ми просто стали… більш впевненими в собі. І тепер знаємо, що робити далі.

Дроянда кивнула:

— Всі ці випробування та питання, які ми поставили, показали нам, що наш шлях — це не просто проходження через труднощі. Це наша власна сила, наша віра в те, що ми можемо здолати все разом.

Їхні слова наче наповнили повітря новою енергією. Друзям стало зрозуміло, що ці зміни не просто внутрішні, а й магічні. Агафія і Дроянда стали сильнішими, а їхня рішучість була немов ще одне могутнє джерело сили.

— Це не просто ваша сила, — сказав Мерлан, — це і ваша зв'язок із нами. Ви стали ще сильнішими завдяки тому, що не стоїте на місці.

Дроянда посміхнулася, знаючи, що її брат правий. Вони не просто пройшли випробування. Вони змінювалися разом зі своїми друзями, ставали частиною чогось більшого.

— Ми маємо не лише силу, а й віру один в одного, — додала Агафія.

І хоча їм ще належало пройти багато, вони вже точно знали, що ніхто не зможе їх зупинити. Вони мали один одного, свою сім’ю, і це було найважливіше.

Всі вони разом дивилися вперед, і хоча шлях був непередбачуваним, разом вони були готові до будь-яких випробувань, що їх чекали.

Коли Агафія і Дроянда повернулися в свою кімнату, вони побачили, що всі друзі вже зібралися там. Нортон, Нік, Таня, Марс, Василиса, Феш, Марія і Влад — кожен з них був там, чекаючи на сестер. Атмосфера в кімнаті була напружена, але й наповнена очікуванням.

Нортон і Нік стояли поруч, а їхні погляди були зосереджені на дівчатах, їхні обличчя відображали невидиму турботу та цікавість.

— Ви нарешті повернулися, — сказав Нортон, підходячи ближче до Дроянди. Його голос був спокійним, але в очах читалася тривога. — Що сталося?

Агафія не могла не помітити, як Нік, стоячи поруч, спостерігав за нею, очі його були наповнені ніжністю, і здавалося, він намагався зрозуміти, що змінилося.

— Ми дізналися багато нового, — відповіла Агафія. Її голос був спокійний, але з неймовірною силою. — Все те, що ми бачили, змусило нас зрозуміти, що ми йдемо в правильному напрямку.

Марс, Василиса і Феш стояли на віддалі, уважно слухаючи. Василиса, завжди готова допомогти, кивнула, ніби підбадьорюючи дівчат.

— А що саме ви дізналися? — запитав Влад. Його інтерес був очевидним, але й підозрілість не зникала з його обличчя.

Дейла, що стояла поряд з ним, тихо посміхнулася, але все ще відчувалася її готовність до будь-яких труднощів.

— Відповіді не завжди прості, — сказала Дроянда. — Але ми знаємо, що маємо бути разом.

Нік зробив крок вперед, поглядаючи на Агафію.

— Ми разом — це найважливіше, — сказав він. — І ти, Агафіє, знаєш, що я завжди буду поруч.

Таня, що стояла з іншого боку, підтримала його слова:

— Ваша сила — це те, що нас об’єднує. Ми всі разом, і це важливо.

Всі дивилися на сестер, чекаючи їхніх наступних слів. Атмосфера в кімнаті змінилася — не було більше сумнівів чи страхів. Зараз вони були готові стояти разом, боротися разом, долати труднощі разом.

Дівчата втомлено поглянули одна на одну, і вони зрозуміли, що їм справді потрібен відпочинок після всього, що пережили.

— Так, мабуть, це правда, — відповіла Дроянда, злегка посміхаючись. — Ми досягли багато, але зараз нам треба відновити сили.

Агафія кивнула, і вони, не гаючи часу, пішли до ванної, де могли трохи заспокоїтися і відновити свої думки. Тепла вода і затишна атмосфера допомогли їм розслабитися після стільки пережитого. Вони залишили всі труднощі за дверима, хоча в глибинах серця знали, що це лише початок.

Коли вони вийшли з ванної і зібралися лягати спати, двері тихо відкрилися, і до кімнати увійшли Нік і Нортон. Обидва були спокійні, але видно було, що турбуються за дівчат.

— Можна поговорити? — запитав Нортон, поглянувши на Дроянду. Його голос був м’яким, але впевненим, ніби він шукав відповіді на те, що відбулося.

— Що сталося? — запитала Агафія, звертаючись до Ніка, коли той просто стояв біля дверей.

Нік подивився на неї, його очі м’яко сяяли.

— Просто хотіли перевірити, чи все гаразд, — сказав Нік. — Ми хвилювалися, але розуміємо, що вам потрібно було побути наодинці. Ми не хочемо втручатися, але якщо вам треба поговорити або якщо вам щось потрібно, ми тут.

Нортон поглянув на Дроянду і тихо додав:

— І я завжди поруч, якщо хочеш поговорити.

Дроянда відчула тепло в грудях від його слів. Вона зробила крок до нього, зустрічаючи погляд, і з усмішкою сказала:

— Я знаю, Нортон. Дякую.

Агафія відчула таку ж підтримку від Ніка, і їй стало легше.

— Ми все переживемо разом, — сказала Агафія, поглядаючи на Ніка і Нортона. — Але зараз нам дійсно треба відпочити.

Нік і Нортон кивнули, з розумінням відступаючи.

— Добре, — сказав Нік. — Ми залишимо вас, але якщо щось потрібно — ми тут.

Якщо й була якась тривога, вона зникла, коли друзі залишили їх на самоті. Дівчата лягли в ліжка, але їхні думки залишалися з тим, що попереду.

Дроянда лежала в ліжку, але сон не приходив. Темрява кімнати здавалась занадто гнітючою, а в голові крутилися думки, які не давали спокою. Вона перевернулася на бік і, взявши айст, набрала повідомлення для Нортона, відправивши його в ніч.

"Нортон, мені страшно... Я не можу заснути."

Вона закрила очі, намагаючись заспокоїтися, але відчуття тривоги не відпускало. Через кілька хвилин її екран засвітився, і вона побачила відповідь. Нортон, очевидно, не спав і миттєво відповів.