Читати книгу - "Дорослішання Мрійниці, С Осте"

Я розтерла мокроту на обличчі і слабо усміхнулась. Так і не спромоглась придумати щось для протистояння цьому ходячому куску металу. Дозволила йому втоптати себе в бруд, який ще не скоро відмиється. Мемет точно бачила більше, ніж показувала, бо майже ніколи не лаялась.

— Може, все ж приєднаєшся до нас?

— Ні, — голос хрипів, наче мій і не мій одночасно.

— Добре, не наполягатиму. Але якщо передумаєш, то знаєш, куди йти, — алійка, сховала карту в клатч, поправила макіяж і попрямувала до виходу. — У будь-якому разі, це не привід морити себе голодом, Магді! — прокричала наостанок.