BooksUkraine.com » Детективи » Острів Каміно 📚 - Українською

Читати книгу - "Острів Каміно"

142
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Острів Каміно" автора Джон Гришем. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 111
Перейти на сторінку:

— Авжеж — це ж французи. Все робиться дуже тихо, непомітно й цивілізовано.

— І ти теж не проти? Це правда дивно.

— Ні, я зовсім не проти. Що є, те є. Розумієш, я ще багато років тому зрозумів, що просто не створений для моногамії. Не впевнений, що люди взагалі бувають цілковитими однолюбами, але сперечатися про це не буду. Коли я вступив до університету й побачив, скільки там гарних дівчат, то усвідомив, що не зможу бути щасливим лише з якоюсь однією. Я п’ять чи шість разів намагався зустрічатися з дівчатами, зберігаючи вірність, але нічого путнього з цього не виходило, бо варто лише мені побачити іншу красиву жінку, незалежно від її вису, і я нічого не можу з собою вдіяти. На щастя, я зустрів Ноель — вона така ж, тільки з чоловіками. Її шлюб розвалився багато років тому через те, що вона мала хлопця на стороні й спала зі своїм лікарем.

— То ви з нею уклали угоду?

— Ну, ми не скріплювали це рукостисканням, але на той час, коли вирішили одружитися, вже знали правила: можеш іти на всі чотири сторони, тільки не афішуй свої пригоди.

Мерсер похитала головою й відвернулася.

— Пробач — мені просто ніколи ще не траплялася пара з такими стосунками.

— Не думаю, що це така вже й рідкість.

— Ще й яка, можеш мені повірити! Ти вважаєш, що це нормально, лише тому, що сам так робиш. Знаєш, я якось зловила одного свого хлопця на зраді, і мені знадобився рік, щоб це пережити. Я досі його ненавиджу.

— Я лишаюся при своєму. Ти надто серйозно це сприймаєш. Що такого жахливого в тому, щоб іноді закрутити маленьку інтрижку?

— «Інтрижку»? Твоя дружина принаймні десять років спить зі своїм хлопцем-французом! Ти це називаєш «інтрижкою»?

— Ні— це більше, ніж інтрижка, але Ноель не любить його. Це просто такий вид дружнього спілкування.

— Ну звісно! А тієї ночі, коли приїхала Саллі Аранка, у вас була інтрижка чи дружнє спілкування?

— Ні те, ні інше — чи й те, й інше. Яка різниця? Саллі приїздить сюди раз на рік, і ми трохи з нею розважаємось. Називай це як хочеш.

— А якби Ноель була тут?

— Вона справді була б не проти. Якщо ти зараз подзвониш Ноель, скажеш їй, що ми з тобою обідаємо й обговорюємо післяобідній відпочинок, і запитаєш, що вона думає з цього приводу, то, запевняю, вона розсміється й скаже: «Я вже два тижні у від’їзді, а ви все тягнете?». Хочеш зателефонувати?

— Ні.

Брюс розсміявся і зауважив:

— Ти надто консервативна.

Мерсер ніколи не вважала себе консервативною, а навіть навпаки — досить розкутою й толерантною. Але тієї миті вона почувалася ханжею, і це її дратувало.

— Неправда.

— То розслабмося ж разом!

— Вибач, але я не можу так легковажно до цього ставитись.

— Гаразд. Я не наполягаю. Я просто запропонував трохи відпочити, от і все.

Обоє посміхнулися, але відчували напруженість — і знали, що цю розмову ще не завершено.

VI

Вони зустрілися на пляжі біля кінця настилу навпроти котеджу, коли вже зовсім стемніло. Був відлив, і на широкому пляжі нікого не було. Гладінь океану мерехтіла у світлі повного місяця. Елейн була боса, і Мерсер теж скинула сандалі. Вони підійшли до води й поволі покрокували берегом, як звичайні подруги, що гуляють і діляться новинами.

Мерсер щовечора, як було домовлено, надсилала електронною поштою докладний звіт про минулий день, включаючи в нього навіть назви книг, які читала, й описи своїх творчих спроб. Елейн знала майже все — щоправда, Мерсер не стала інформувати її про спробу Кейбла затягти її в ліжко. Може, потім — залежно від подальшого розвитку подій.

— Коли ви приїхали на острів? — запитала Мерсер.

— Сьогодні вдень. Останні два дні ми провели в офісі, де зібралися всі члени нашої команди: технічні експерти, оперативні менеджери й навіть мій начальник, власник компанії.

— То ви маєте начальника?

— Авжеж. Я керую цим конкретним проектом, але остаточні рішення ухвалюватиме мій начальник — звісно, коли для цього прийде час.

— Прийде час?

— Ми й самі не дуже собі уявляємо, коли і як це станеться. Пішов уже шостий тиждень, і, правду сказати, ми сумніваємося, що робити далі. Ви чудово попрацювали, Мерсер, і ваші успіхи за перші п’ять тижнів були просто приголомшливі. Ми дуже задоволені вашою роботою. Але тепер, коли ми маємо фотографії

1 ... 81 82 83 ... 111
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Острів Каміно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Острів Каміно"