Читати книгу - "Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань, Марія Миколаївна Влад"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Якби ся Кедроватий отворив, То би на ввесь свіг засвітив!.. —
бо десь там і Довбуш похований, і все його срібло-злото... Шо, каявся великий опришок перед смертев:
Ану, хлопці, гей, молодці, Беріт мене на топорці, Беріт мене на топори, Несіт мене в сині гори. Беріт відси бочку меду, Бочку пива та горівки, Та й там пийте, та й там трубіт, Та й відти си всі розходіт. Лишіт, хлопці, розбивати, Людську кровцю проливати: Людська кровця не водиця — Проливати не годиться.
Як не знає малий гуцулик, то виросте і буде знати. Відкриється йому його Кедроватий, засвітить багатством, правдою, засліплюючи криву лжу, котра століттями оббріхувала правду про наш край і наш народ. І перейде мій гуцулик соляними чумацькими шляхами з Карпат до Києва і Сум, до Хортиці козацьким гостинцем і вздрить-прозріє: Україна одна, лиш така розмаїта, як Великодна писанка, і дороги її перехрещуються із Заходу на Схід, з Півночі на Південь спервовіку, спервороду — і гуцульські опришки перейдуть до Переяславського коша козацького, і прославлять Шевченків край гірською відвагою, як до них коліївці уславили свою степову могуть у Карпатських горах. І стрітиться слава зі славою, брат з братом. То буде велике Стрітеннє народне.
Книжка рихтувалася все життя, а писалася з Божою поміччю в 1980 — 1990 роки
Оглавление Спервовіку Укі Мені кажуть гори... Полонинка Верем’є Дихáня Жменька цвіту з гуцульського світу
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань, Марія Миколаївна Влад», після закриття браузера.