BooksUkraine.com » Романтична еротика » Не кохай мене , Ольга Джокер 📚 - Українською

Читати книгу - "Не кохай мене , Ольга Джокер"

74
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Не кохай мене" автора Ольга Джокер. Жанр книги: Романтична еротика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 106
Перейти на сторінку:
43.

***
Гра закінчується після рахунку три-два на користь дівчаток.

Ми робимо перерву, п'ємо коктейлі та шампанське, багато розмовляємо. На столах повно закусок та їжі. І все ж таки добре просто розслаблятися і нічого не робити.

Господар особняка Михайло виявляється шалено компанейським та харизматичним хлопцем. Я до колік у животі сміюся над його жартами.

Згодом Дарина пропонує зіграти ще один матч – дати хлопчикам відігратися, але Ярослав не дозволяє і просить мене взяти тривалу паузу. І все через ногу.

Я почуваюся чудово, нічого не болить, тим більше гра йде у воді і немає сильної фізичної дії. Але Яр розмовляє зі мною настільки строгим та безпринципним голосом, що хочеться розплакатися від образи. Загалом він завжди такий і не лише зі мною. Вимагає беззаперечного підпорядкування і, якщо щось влізе йому в голову, зовсім не переконаєш.

- Гей, хлопці, ми граємо? – цікавиться Дарина.

- Соня відпочиває, — відказує Жаров замість мене.

- У-у, ти спеціально її зливаєш, щоб ваша команда виграла? – цікавиться блондинка у блакитному купальнику.

Дівчатам сподобалося грати зі мною, тому що два голи з трьох були мої, за що я отримала максимум уваги та поваги.

Ярослав ніяк не коментує слова блондинки і просить мене посидіти в тіньку. Пропонує випити, але я відмовляюся і заперечливо хитаю головою. Відправляю його грати, а сама сідаю у крісло-мішок і беру в руки телефон. Від нудьги набираю номер Жені. Вона нічим не зайнята, тому з цікавістю вислуховує мою захоплену розповідь про хрестик. Переконує, що це добрий знак, але я їй мало вірю. Мені не хочеться знову придумати собі те, чого немає, щоб потім не розбитися об землю.

- Сфоткай та виклади у соціальні мережі! - пропонує Женя.

- Навіщо?

- Ну як навіщо? Хіба ти не розумієш? Так, гаразд. Підказка: Радміла, напевно, за тобою стежить.

- Я не займатимуся подібними дурницями.

- Радміла сказала, що боротьба почалася! То чому б тобі не завдати їй першого удару, якщо є можливість?

- Напевно, тому що це ганебно.

- Упевнена, що вона гратиме за правилами? - хмикає Женя.

Вона взагалі у мене завжди дуже підозріла і мало довіряє людям.

Я знизую плечима забувши про те, що подруга мене не бачить.

Так, мені хочеться, щоб Ярослав був моїм на всі сто відсотків.

Так, я мрію, щоб Радміла чудовим чином зникла з нашого життя, переставши писати і дзвонити, і всіляко нагадувати про те, що вона зовсім існує.

Але десь у глибині душі я розумію, що, на власний жах, не відчуваю до неї величезного негативу чи агресії. Відносини Ярослава та Радміли почалися задовго до мене. Можна сказати, що розлучницею є я, а не вона.

- О, Жек, вибач, - звертаюся до подруги. - У мене дзвінок по другій лінії. Передзвоню.

- Ага. Чекатиму!

Я здивовано дивлюся на екран. Галя. І що їй від мене треба? Ми ж чудово попрощалися, я щиро сподівалася, що як мінімум півроку ми не бачитимемося і спілкуватимемося один з одним. Невже Галі знову стало погано?

- Привіт, Соня, — дружелюбно вітається зведена сестра, щойно я знімаю слухавку. — Я хотіла поговорити.

- Слухаю тебе.

- Боже, я другий день сама не своя. Не знаю як бути. Говорити тобі чи не треба?

- Галя-я!

- Добре, добре! Ти стільки хорошого для мене зробила, тому я не можу промовчати, — зітхає зведена сестра. – Справа в тому, що Санна Володимирівна багато розпитувала мене про тебе, коли я лежала у лікарні. Робила це ніби ненароком. Для початку поцікавилася, ким ти мені доводишся. Звідки ми, як давно є родичами. Я сказала про наші з тобою непорозуміння, після чого Санна Володимирівна взялася за мене старанніше. Я розповіла їй про твою травму, про шлюб із Ярославом. Їй було дуже цікаво!

- Чорт... Чорт, чорт!

- Вибач мені, Сонь. Я думала вона просто балакуча і з усіма так поводиться.

Пф-ф, балакуча... Та вона крижана брила! Принаймні, при мені вона й зайвого слова не вимовила, зате дурну Галю катувала так часто, як тільки могла. А сестрі тільки дай волю поговорити.

- Мене нічого не насторожувало рівно доти, поки Санна Володимирівна наполегливо не попросила, щоб я тебе викликала і попросила приїхати. Не батьків, не хлопця. Вона вимагала, щоб ти допомогла мені з речами. Я довго обмірковувала всі останні події і вирішила сказати тобі правду. Знаю, ти можливо розлютишся і знову переведеш наші стосунки в розряд ворожих, але знай, що з недавніх пір я виключно на твоєму боці.

Я переконую Галю, що все гаразд, але виразно розумію, що ні. Ніфіга не в нормі. Тепер Санна і, відповідно, Радміла знають мою докладну біографію. І той факт, що наш шлюб з Ярославом був укладений не з теплих почуттів один до одного. І це, чорт забирай, абсолютно нечесно і неправильно!

Переводжу погляд на басейн, зустрічаюся поглядами з Ярославом. Він відверто посміхається, на щоках проступили чарівні фірмові ямочки. Зводжу ноги разом та розглядаю його всього. Жадібно, ревносно. Торкаюся кінчиками пальців срібного хрестика на шиї і роблю те, за що можна пізніше буду себе зневажати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 81 82 83 ... 106
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не кохай мене , Ольга Джокер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не кохай мене , Ольга Джокер"