Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

Персонаж з книги Генріка Сєнкевича.

89

– Млинці.

– Курва, Косма, не в цьому справа. Я не знала, що ти з ним дружиш.

– Це не мав бути дружній візит. Я хотів, гм, допитати його.

– Він повісився?

– Не знаю. Зараз на місці працює поліція, яка оглядає місце.

Офіціантка поставила соуси, тарілки та палички для їжі на стіл. Майя навіть не глянула на неї.

– Я втратила апетит, — сказала вона.

– Вибач, я міг і не казати.

– В тебе все це не торкається? Знаходиш мертве тіло на дереві і сідаєш обідати?

– Майя, я поліцейський, якби постив за кожним трупом, у мене б стала анемія.

Офіціантка принесла тайські голубці39.

– Вибачте, у вас є горілка? – спитала Майя.

– Так.

– Будь ласка, принесіть п'ятдесят грамів замороженої.

– Вже несу. І для пана?

– Води достатньо.

Офіціантка підійшла до бару і через деякий час принесла чарку на блюдечку. Майя швидко випила і

з’їла голубець.

– Сьогодні ти будеш мене везти, — сказала вона, дивлячись на Косму.

– Ясно. Вибач ще раз.

– Мені вже краще. Кожен день я блукаю по кладовищах, а на мертве тіло реагую, мов істеричний

підліток.

– Зрозуміло.

– Я можу їсти. – Вона запхала до рота черговий голубець. – Аби тільки від нервів не зблювати.

Зазвичай, я напівбулімічка. Напихаюся, як божевільна, але забуваю блювати.

На столі з'явилися два супи.

– Креветковий і такий собі міні фо40. – Майя представила вміст як членів сім'ї. – Дійсно, китайці їдять

суп в останню чергу, тому що в ситий шлунок вміщується лише щось рідке, але важко позбутися багаторічної

харчової звички.

Косма спробував обидва супи, вони мали різні смаки, той із креветками був до біса гострий, а фо

був м’яким, як бульйон без приправ.

— Думаєш, його вбили? – порушила мовчанку Майя.

– Так.

– Підозри?

– У мене їх немає, — збрехав він, оскільки не хотів розповідати їй своїх теорій. Ще ні.

– Думаєш, він знав, що трапилося з Пьотром Дембіцьким?

– Якщо він помер, то не без причини.

– І під тим деревом. Властиве, на ньому. Хоча це прокляте місце.

На столі стояло кілька тарілок з гарячим м'ясом, овочами, рисом і макаронами. Усе парувало, шипіло й пахло, малюючи в головах карту чуттєвих насолод, які на них чекали.

– Рис злипся, — скритикував Косма.

– Невіглас, в цей момент тебе повинна була вразити китайська блискавка. У Китаї рис завжди

повинен бути клейким, щоб його можна було їсти паличками. А мені відомі люди, які дають ресторанам

нижчі оцінки за те, що там подають саме такий рис, довбані ідіоти.

– Я не можу їсти паличками, — сказав він.

– Навчишся, або помреш з голоду.

Майя швидко показала Космі, як тримати палички для їжі та як правильно їсти китайську їжу, тримаючи миску біля рота. Він старався, трагедії не було. Страви були неймовірно ароматними, смаки

стрибали на язикові, як зграя дикунів, то атакували гостротою, то викликали сльози від надмірної кількості

імбиру, рибний соус змушував думати про море, то викривляли вуста від поєднання кислого і солодкого.

Майя терпляче пояснювала, що лежить на якій тарілці, і чому приправлено саме так, а не інакше.

Як тільки дівчина втамувала перший голод, вона відклала палички й подивилася Космі прямо в очі.

39

Тайські голубці, "сайгонки", "весняні завиванці" – тайське чи в'єтнамське блюдо з тонкого рисового

паперу, в який загортають фарш з овочів, капусти, креветок і свинини.

40

Фо - страва в'єтнамської кухні, суп з локшиною, в який при сервіруванні додають яловичину або

курятину, а іноді шматочки смаженої риби або рибні кульки. Яловичий суп зветься фо бо, курячий — фо га, а

рибний — фо ка. Локшину для супу зазвичай роблять із рисового борошна. Скоріш за все, ресторанчик був

в'єтнамським, хоча й називався "Шанхай".

90

– Що ти збираєшся робити тепер?

– Думаю, сьогоднішній вечір я проведу, виконуючи традиційну поліцейську роботу. Мені потрібно

ознайомитися з першими результатами з місця злочину, обдзвонити кількох людей, поговорити з

економкою пароха.

– З Люцинкою? – здивувалася вона. - Удачі.

– Не перебільшуй. Все буде добре.

– Я думала, що після такої смачної вечері ми кудись підемо. – Вона закрутила волосся навколо

пальця. – До мене, наприклад.

Унизу його живота зробилося тепло, і Косма відчув, як підіймається хвиля збудження. І люті. Він

знав, що, на жаль, йому доведеться відхилити пропозицію. Якщо він зараз піде до Майї, то залишиться до

ранку. Увечері обов’язково зателефонує Синиця, потім журналіст, бо він не може проігнорувати надіслані

фото. Він не зможе ні з ким спокійно поговорити, не кажучи вже про те, що це будуть не короткі розмови.

Друг з поліції Єленьої Гури, якщо щось знайде, захоче надіслати матеріали, можливо, навіть організувати

невеликий телемост, можливий і ще один візит до відділку.

– Вибач, але я не зможу прийти сьогодні, — сказав він, хоча його губи не бажали проговорювати ці

слова.

– Серйозно?

Дівчина виглядала щиро здивованою. Вона знову взяла палички й почала нервово й швидко їсти.

– Можна сказати, що повішений зруйнував наші плани.

Майя