Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

— Небо прорвало! небо прорвало!

Спізнилися!.. почули мої слова… тепер ми на ньому сидимо…

— Воно тепер під нами, телепні! небо!

Даю їм відсіч! і сильну!.. якщо образяться, то так і буде!.. нехай усвідомлять обставини! революцію в космосі… тепер усе на світі перекинулося!.. тепер льохи у небі! а дахи в метро!

Ти ба, вони огризаються! не згодні! хоч і стиснуті, а на все горло, мовляв, небо, воно в повітрі! не розуміють, що таке світ догори дриґом!

— Пані Туазель! Пані Туазель!

Кличуть її на допомогу!

— Небо плавиться, пані Туазель! плавиться!

Бо вона не знала.

— Лякливі телепні! засранці! воно під нами плавиться, те небо!

Можливо, це трохи трагічно… але правда понад усе! я так вважаю!.. приховувати найгірше!.. це найгірше!.. повторюю їм: небо під нами! Пані, панове! ми сидимо на ньому!

Знову втовкуються, втасовутоться… утрамбовуються… ноги!.. пахи!.. голови… кусаються від страху… обкушуються… «Ай!.. хам!.. моя дитина!.. Ой!.. душать!»

— Пані Туазель! Метро «Абес»!

Моя черга! моя черга! нехай послухає! нехай подумає!.. учинок! нехай виявить геройство! чорт забирай! Жанна д'Арк! хоч трохи!

Слухається… от вона!.. похитується… виходить з кухні… кульгає… і падає!.. рачки!..

— До вікна, пані! До вікна!

Вона тут… Лілі… я… і Пріам… він хотів був залізти під стіл… сховатись між тілами… його там привітали!.. копняками! від хазяйки ні на крок… та вона… вона вгреблася, повірте! плювати їй на свого песика!

— Докторе! докторе!

Якраз вона гукає!.. з-під усіх!.. о, бачу її… задихається!.. хапаю її… за ногу! тягну… витягаю…

— Ах, докторе! дякую! дякую!

Цілує мене… плаче… Пірам гавкає… йому радість!.. хазяйка знайшлася! скаче, носа їй лиже!.. аж тут струс! він її перекидає!.. котяться котком… до тієї стінки…

— Капосний Пірам! Капосний Пірам! і бум бум! навідліг по морді! буде знати!.. ногою! по морді!.. отак! отак! Брррум! усі летять назад на товстуна Норманса… на стільці… з двома жінками… та це його не будить… ніяк! хропе собі… отак… брррум!.. гукаю йому впритул… просто у вухо… «Гірка вивергається! Кар'єри розчахнуто! Скинули чотири низки бомб!»…

Хіба не вражаюча новина?

Йому байдуже! байдуже! хропе собі…

— Гей, Туанон! стервочко, поглянь!

Ця хоч щось бачить! вікно настіж… вдивляється… вражена… кліпає очима… і знову під стіл, але її вже не пускають!.. відбиваються ногами! кулаками! вона дає відсіч!.. «Бум! бам!» твоя черга, любко… вона репетує… Пірам, не лихопомний, скавчить із нею… відданий… скиглить, що хазяйка постраждала… ба більше… більше!.. риє під столом, риє двома лапами, між тілами, під тілами!.. аж тут динггг!.. пінггг!… копняк у відповідь! міцний!

— Піраме, сиди тут!.. сиди біля нас!..

Він тремтить, дрижить!..

— Сюди, Піраме! до мене!

Тепер ми разом при вікні… тобто Лілі, Туанон, пані Туазель, Пірам, я… дивимося, кліпаємо… дивимося, кліпаємо… Дивимося нагору, на того фігляра за роботою!.. повелителя ураганів!.. чарівника в гондолі, заклинача бомб!..

Шкодую, що Оттавіо не з нами!.. де його чорти носять, того Оттавіо?.. щигля йому, тому Оттавіо! Жюль без флюгельгорна! з флюгельгорном! на коліщатках! у гондолі! барабани! брррум! стусани! вррранг! от і все свято! сурми!

Але якби вкинути його у вогонь, мені б якось попустило… як його туди занесло… ніколи не дізнаюся… таїна!.. Пан Приязний! злостивий підлотник, скульптор із піччю! Він забере із собою у вогонь ту таїну… га?.. це вам не жарти — приклúкати Потоп, принадити ескадру за ескадрою з чотирьох кінців виднокраю! порухом пальця!.. спробуйте! от спробуйте! Ви скажете, що я втішаюся, що я теж катаклізматик… і брррум! крррак!.. метро «Жоффрен»… бомба щойно провалила станцію… дев'яносто вісім метрів під землею!.. перебільшено?.. я уточнив… біди не так багато… але тієї миті?.. тієї миті? ви були б не менш нажахані! ви б так само вигукували «Жоффрен! Жоффрен!» за гірших і трагічніших обставин знання безпосереднє!.. минуле, теперішнє, майбутнє, усе разом!.. срач та й годі! шосте відчуття насправді є, але треба, щоб земля дрижала… буденності це недоступно! надзвичайно! от смисл! Норманс теж надзвичайний!.. хропучим огромом! землетрус не землетрус! блискавичні літаки, потоки фосфору, розколоті небеса, зруйноване метро, завалені склепіння… пішло під землю… грім угорі, внизу, всередині, Норманс усе одно хропе!.. от сильна психіка, не те що ті нікчеми під столом!.. скільки там родин? белькочуть, душаться, смердять… він незворушний, серйозного штабу, той Норманс! Гора сала величезна плюс сон, от! упевненість!.. І дружина, і своячка його обожують… вони б і за царство з його колін не злізли б! за тридцять шість блискавиць!

— Сиди, Андре, сиди!

Смішне доповнює трагічне… от перечитую, що написав, і не пишаюся… боюся, що люди розсердяться! розпашіють! почорніють! пожовтіють! позеленіють! і все скінчиться, ох! так кепсько!.. і мій твір до чотирьохсот чортів! повна неслава! рака! непотріб! на набережних сотня за п'ять су, не більше… запитуйте Феєрію!.. Ах, запаморочливо і грайливо! і правда, і неправда!.. космомедіумні бурі! спадає злива бомб, вітряк обертається, Жуляка не горить! Гай-гай, із флюгельгорном чи без нього! безчесний жартівник! окозамилювач, наклепник і шахрай!..

Очікую найгіршого!

Але я все добре бачив! і хто чесний, той теж бачив!

— Він страшна людина, пані Туазель.

Наполягаю, або вона поглянула… на нього! на непристойність цього мавполюда, палія всього Парижа! палія Гірки! це все його вина!.. це через нього!.. і Батіньоль… літаки йому покірні… його порухові!.. кожному порухові!.. обидві руки догори, он гляньте! гляньте!

— Погляньте на нього, пані Туазель!

Та вона на мене дивиться, зі злістю!

— Ви вигадуєте!

Звинувачує мене!

— А газосховище в Кліші? я вигадав? вона нічого не свідома! злочин! Везувій з газосховища! потоки лави аж до Сен-Дені! а несамовитість літаків? я п'яний? мені примарилося? наліт за нальотом! прибив би, от дурепа!

— Погляньте-но! на пальці! на кінчики! іскор хіба не бачите?

Брррум! не знаю, що треба, аби вона повірила! Жюль пекельний! Не бачить? Не бачить? а тріскотня пострілів? Не чує? Не чує? рикошетом по хіднику? коли б у вітряк поцілили, його ігрищам був би край!.. він би навчився чемності, якби трохи свинцю у