Читати книгу - "Імперія обіцянок та гріхів, Кері Блек"

Полум’я спалахнуло яскраво, обвиваючись навколо моїх пальців, і я спрямувала його прямо на кам’яне тіло монстра. Полум’я ударило в груди Ґорн’тара, розжарюючи камінь. Його рухи сповільнилися, магічний щит навколо нього почав мерехтіти. 

- Ще трохи! — Варіон зробив крок уперед, і раптом його очі засяяли темним світлом. Він здійняв руку, і я відчула, як у повітрі згустилася магія руйнування. Чорні розломи почали повзти по твердому кам’яному тілу голема, послаблюючи його захист.

- Він слабшає! — вигукнула я, дістаючи кинджал.

Але в ту мить Ґорн’тар раптово стиснув кулак і з усієї сили вдарив по землі. Я не встигла відскочити. Кам’яна хвиля збила мене з ніг, і я відчула, як важкі уламки падають прямо на мене.

Але удар так і не досягнув своєї цілі.

Я різко вдихнула, усвідомивши, що мене закрили сильні руки. Варіон!

Він зреагував швидше за мене, створивши навколо нас сферу магічного зцілення, яка відштовхнула уламки вбік.

- Обережніше, — тихо промовив він. Його погляд зустрів мій, і я побачила там щось більше, ніж просто турботу.

Я кивнула, знову концентруючись на битві.

Ґорн’тар зробив останню спробу атакувати, але його рухи стали повільними, а тіло хитким. Я зібрала всю свою силу, направляючи вогонь у тріщину на його грудях. Камінь почав тріскатися.

Я підстрибнула, ухиляючись від його руки, і з усієї сили метнула кинджал.

Лезо зі свистом вітру полетіло прямо в центр його грудей, пробиваючи розжарений камінь. Як добре, що мій кинджал завжди влучає в ціль.

Ґорн’тар застиг.

Мить тиші — і раптом його тіло затремтіло, по ньому пішли розломи, і за секунду він розсипався, залишивши по собі лише пульсуюче магічне ядро.

Я важко дихала, намагаючись усвідомити, що ми перемогли.

- Вражає, — посміхнувся Варіон, підходячи до мене.

Я лише кивнула, але відчуття погляду Аріель на собі не могла позбутися. Щось у ній було… не так.

Але це ми з’ясуємо пізніше.

Від автора:

Аріель