Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"

Та вона одразу ж напружилась й подивилась на мене. Знову, як той кіт Леськин, один в один! От як можна щось сказати такій милоті? Але трохи згадався момент, про який розповів Макс. Навіть стало трохи страшно, що буде, якщо я зроблю невірний крок…

Словом, не довелося. Бо ця авторська натура, а я був впевнений, що доки я вагався, прокрутила усі можливі перебіги цього вечора та розмови особливо. І, не залишаючи мені шляхів для відступу, дотягнулася до мене з поцілунком. От халепа. Тільки йолоп не розрізнить закоханість в дівчині. Звісно, лестило, але й вийшло так, що на одну проблему таки стало більше.

Безвідповідально, Валеро…

Але нічого вже не міг з собою вдіяти. Ну хто ж свідомо відмовиться від такої гарної дівчини, яка в захваті від тебе? От і борючись з подібними думками у своїй голові, відповідав на кожен поцілунок, вивчаючи кожен її вигин... Та згодом почало лякати те, що мені це подобалося, але водночас корив себе, що зрадив своє кохання до Рити, бо ж поклявся, що лише її… Попри постійні Ритині настанови, що я занадто довго живу одинаком. Знала б вона, то… Ех, Валеро… Ти попав.