Читати книгу - "Кохання у селі, Ханна Еванс "

Раптом до мене підходить скрипач, граючи красиву мелодію. Тоді підбігають якісь дітки обсипаючи пелюстками троянд. Я не розумію, що відбувається, гублюся. В цей момент бачу Матвія, який йде до мене з букетом піонів та троянд.

Він підходить ближче, діти відходять, люди, що проходили повз зупиняються та спостерігаючи за нами. Раптово виникає тиша і чути лише шум води із фонтану. Тоді хлопець стає на одне коліно, дістає з кармана брюк маленьку оксамитову коробочку. Починаю усвідомлювати, що зараз відбувається. Серце шалено б'ється у грудях, бульс зашкалює, тілом проходить тремтіння, в голові паморочиться.

Невже все, що зараз відбувається, це не сон? Пройшло стільки часу, прожито стільки емоцій. А зараз я тут, у Львові, з Матвієм. Поруч зі мною бажаний і коханий хлопець. Той, про якого я мріяла, ще з дитинства. Він людина, яку кохаю. Зараз Матвій так щиро, закохано посміхається і каже.

 - Мила моя, кохана, найкраща. Я ще з першої нашої зустрічі почав відчувати до тебе щось незвичайне. Всі мої відчуття дуже швидко переросли у велике, сильне кохання. Так, я спочатку боявся своїх почуттів, не хотів тебе втрачати, думав, що відштовхнеш. Та все ж не зміг, більше не було сили боротися зі своїми почуттями і серцем. Я дуже щасливий, що твоє серце б'ється разом з моїм в одному ритмі. Я хвилююся зараз страшенно, знаю, що ти також. Дякую, що ти вибрала мене, моя Ніка, мій ангелочок. Ти вийдеш за мене? 

У мене сльози на очах, закриваю обличчя руками. Не можу повірити у те, що відбувається. Помічаю збоку Машу, із іншої сторони Марка з Лізою, а ще Андрія з Вікою. Це все наче завершення якогось фільму, ніби солодкий сон про який навіть не мріяла. Тільки це не сон, не марення, а наше життя з Матвієм. Я безмежно щаслива. 

 - Так, тільки так коханий. 

Кажу до Матвія, плачу. Він піднімається на ноги, одягає обручку, витирає мої сльози і простягає букет. Після чого цілує так ніжно, з любов'ю, а я відповідаю з таким же самим коханням. Матвій хапає мене на руки, кружляє. Люди, що навколо плескають в долоні, вітають. До нас підходять друзі, обіймають. Зараз навіть чужі, незнайомі нам люди посміхаються проходячи повз. Всі щасливі, ми щасливі. Здавалося б, що це кінець якогось фільму з нами у головних ролях. Та це не фільм і не кінець. То все реальність, наша з Матвієм реальність. А ще початок нашої історії, нашого кохання...

Ось і дочекалася ми всі щасливого фіналу ще однієї історії кохання. За час написання книги сильно звикаєш до героїв. Вони стають рідними. Тому досить важко прощатися з ними... Та ми ще не раз зустрінемося з Веронікою та Матвієм в інших історіях їхніх друзів. В майбутньому планується їх написання... 

Дякую усім, хто був поруч, підтримував, коментував... 

Ви моє натхнення❤️  До наступної зустрічі в інших історіях... Люблю, обіймаю) Ваша Ханна💋

Кінець