Читати книгу - "Аквітанія, Ева Гарсіа Саенс де Уртурі"

Він простягнув мені листа, разом з дерев‘яною коробочкою, і зник за дверима. Залишившись сама, я відкрила посмертний подарунок від Рая… і була вражена, коли побачила майже сакраментальний предмет… Дядько прислав мені з Другого Берега адекватну, чітку, точну допомогу. Тоді, перевівши подих, я піднялася, щоб мені було краще читати.

Кохана Ліє,

Я тут розпитав людей, бо присутність Тьєрі де Галерана не залишилася непомітною серед моїх старших васалів. Після розслідування й розпитів, мені вдалося зібрати історію, яку я тобі зараз розповім, і в якій, на моє здивування, я також беру участь через того, з ким завтра зустрінуся в бою.

Було нелегко, але нічого дивного, адже ми говоримо про щось, що трапилося десятиліттями тому.

Тьєрі де Галеран був одним з найпопулярніших хрестоносців у першому хрестовому поході. Як я вже казав, він був правою рукою мого батька, твого діда. В ті роки він був дуже побожним юнаком, тому прийняв хрест, щоб спокутати свої гріхи.

Мені не вдалося вияснити, що за гріхи він мав до паломництва, зате можу з впевненістю говорити про те, що трапилося після його повернення.

Як пам‘ятаєш, з ними подорожували мужні жінки, як ти зробила це зараз. Серед них славетна Іда Австрійська. Розповідають, що спілкуючись в дорозі, вони зі взаємністю закохалися, але розповідають також, що мій батько захопився нею, не дивлячись на категоричну відмову на користь молодого Тьєрі.

Твій дідо не міг змиритися, що його підвладний заважав йому завоювати даму, на яку він претендував. Ти знаєш, що він завжди розпоряджався людьми як йому заманеться. З соромом мушу сказати, що батько зрадив молоду пару найганебнішим чином. Він наказав аквітанським котам, що супроводжували його в паломництві, зробити так, щоб обоє зникли. Для більшості хрестоносців історія на цьому закінчилася: двоє закоханих втекли від гніву Трубадура.

Але реальність була жорстокішою. Замучений постійними відмовами, батько віддав Іду Австрійську правителю Алеппо – Сункуру. Іду як наложницю, Тьєрі де Галерана як євнуха-охоронця.

Але коли Іду викрали, вона була вагітною, і народила сина, якого правитель відібрав у неї й виховував як власного, бо Іда була для нього екзотикою і він часто нею користувався.

Невдовзі вона померла, але Галеран на довгі роки залишився в гаремі, під невсипущою охороною, аж поки його не врятував такий собі Жільбер та інші хрестоносці, що поверталися зі Святої Землі. Відтоді він вступив у орден і став його найгрізнішим захисником.

Але це ще не все: сином, що народився за таких жахливих обставин, був Зенгі, ворог, що стільки часу загрожував нам, і це його сина, Нур ад-Діна, я збираюся завтра перемогти.

Не знаю звідки той страх, який я бачив у твоїх очах, коли ти говорила про Галерана, але можу здогадатися, що з тією ненавистю, якою він ненавидить аквітанських котів, твоє життя при дворі поряд з ним було нелегким. Бережися, благаю тебе. І завжди пам‘ятай девіз нашого роду, три “S”. Може ми з тобою зможемо зробити це краще, ніж наші предки, і не будемо підніматися, знищуючи життя інших. Може варто змінити девіз роду. Я пропоную новий:” Solo Sé Seguir”. (Я не здамся).

НАЗАВЖДИ ТВІЙ, РАЙ

P.S. Сподіваюся тобі не доведеться скористатися моїм подарунком, але якщо ця мить настане, випусти мантікору, розв‘яжи проблему і живи далі.

Тоді, кристально чітко, я зрозуміла все: Галеран був управителем миловарні.

62 Поряд з вогнем

ЕЛЕОНОРА

Тускулум, 1149

Я знов послала за Сюжером, він здався мені зляканим, очікував на мою реакцію.

-- Тепер ми родичі. Ви маєте право прочитати цей лист і познайомитися з історією Тьєрі де Галерана.

Я простягнула йому листа, чоловік, який виявився моїм дядьком, обережно сів поряд з ліжком і почав уважно читати.

Закінчивши, він надовго задумався, тоді підійшов до каміна і підкинув поліно у вогонь, що вже затухав.

-- Ви збиралися сказати мені, що Галеран був Вашим першим вчителем? Юнаком, що займався миловарнею в Ніорі?

Він довго мовчав, перш ніж відповісти.

-- Ви вели тонку гру, небого.

-- Він знає хто Ви?

-- Він ніколи мене не підозрював. Востаннє він бачив мене, коли мене схопили за смерть однієї з моїх матерів, і я втік, тоді мені було ледь п‘ять чи шість років. Точно я не впевнений, але неможливо, щоб він впізнав мене через стільки десятиліть. А я його впізнав, він був худорлявим і з неповторними рисами обличчя. Хай там що, при дворі я завжди намагався не мати з ним справ.

-- Довший час я думала, що він стояв за смертю батька.

-- Він знайшов серед тамплієрів притулок, який загубив у Трубадура, і знав, що Ваш батько разом з Анаклето утримував мережу борделів, тому хотів довідатися, що трапилося в Компостелі, і тому надумав відправити Жільбера за Адамар. Бо якщо стане відомо, що в молодості Галеран управляв миловарнею в Ніорі, його відлучать від церкви й виженуть з ордену.

-- І Ви не довіряли Бернарду, бо боялися наслідків.

-- Ні, -- сказав він. – Я скористався Бернардом, щоб усунути його з двору в Парижі, коли побачив, що він зайшов з Вами задалеко. Ви були паралізовані, для мене було незносно бачити Вас в такому стані, я щиро боявся за Ваше життя.

-- Ви захистили мене.

-- Я поговорив з Бернардом, його легко переконати, коли показати, що особисто він матиме з цієї справи. Галеран непохитний у всьому, що йому накажуть. Бернард викликав його і таким чином віддалив від Вас.

-- Отже, це Ви повернули мені спокій, -- сказала я.

-- Обережно, зі страхом, бо Бернард підступний і не може довідатися про те, що трапилося. Жіночий монастир з врятованими мною