Читати книгу - "Джералдова гра, Стівен Кінг"

ваші й чоловіка ініціали, ну і також тому, що ми їх знайшли на підлозі в кабінеті містера Берлінґейма». Я чекала на це, бо якби вони показали мені кільця, я б точно знала, що Опівнічний Візитер нашої Неллі був просто грою уяви Неллі. Я чекала й чекала, але цього не сталося. Зрештою перед першою операцією на руці я розповіла Брендонові про те, як мені здавалося, що я в будинку не сама, принаймні якийсь час. Сказала, що це могла бути уява, така ймовірність є, але в ті моменти це здавалося дуже реальним. Я нічого не сказала про загублені кільця, але про слід і сережку розповіла. Про сережку, мабуть, правильніше сказати пробелькотіла, і, мабуть, розумію чому: вона виражала все, про що я не наважувалася говорити, навіть із Брендоном. Розумієш? Увесь час, що я це розповідала, постійно вживала слова на кшталт «І тоді я подумала, що побачила» або «Я була майже впевнена в цьому». Я мусила розповісти йому, розповісти хоч комусь, бо страх роз’їдав мене зсередини, ніби кислота, але я всіма можливими способами намагалася показати, що не плутаю суб’єктивні відчуття та об’єктивну реальність. Понад усе я намагалася приховати від нього, наскільки досі налякана. Бо не хотіла, щоб він думав, наче я здуріла. Якби думав, що я трохи істеричка, — нехай, таку ціну я готова заплатити, щоб знову не лишитися наодинці з гидкою таємницею, як те, що зі мною зробив батько під час затемнення, але понад усе я не хотіла, щоб він подумав, наче я помішана. Не хотіла, щоб навіть розглядав таку ймовірність. Брендон узяв мене за руку, погладив її й сказав, що розуміє таку думку. Сказав, що в таких умовах це, мабуть, типово. А тоді додав, що важливо пам’ятати: все це не реальніше, ніж душ, який ми з Джералдом прийняли після нашої спортивної садо-мазо метушні в ліжку. Поліція обійшла весь будинок, і якби там був ще хтось, вони б точно знайшли якісь докази, які це підтверджують. Те, що будинок невдовзі перед цим ретельно помили й відчис­тили перед холодним сезоном, лише підтверджує цю думку. — Може, вони й знайшли якісь докази, — сказала я. — Може, якийсь коп собі ту сережку просто в кишеню сховав. — У світі, звісно, багато копів, у яких до такого руки чухаються, — відповів Брендон, — але мені важко повірити, що навіть якийсь тупак ризикуватиме кар’єрою заради сережки без пари. Мені було б легше повірити, що дядько, про якого ти розповідаєш, повернувся пізніше в будинок і сам забрав. — Так! — погодилася я. — Це ж можливо, правда? Він почав хитати головою, але врешті знизав плечима. — Усе можливо, зокрема промах або людський фактор з боку поліцейських, але… — Він замовк, узяв мою ліву долоню й подивився на мене з власним варіантом виразу нідерландського дядька[80]. — Багато твоїх думок мають в основі ідею, ніби ті поліцейські зробили в будинку все абияк і сказали, що все окей. Але так не було. Якби була залучена ще якась третя сторона, висока ймовірність, що поліція знайшла б докази цього. А якби такі докази були, я б знав. — Звідки? — запитала я. — Бо через таке ти б опинилася в дуже неприємній ситуації. У такій, що поліцейські перестали б гратися в хороших хлопців і почали зачитувати тобі «міранду»[81]. — Не розумію, про що ти, — сказала я, але почала вловлювати. Так, Рут. Джералд був трохи помішаний на страхуванні, і агенти трьох різних компаній повідомили мене, що свій період офіційної скорботи — ну і ще чимало років опісля — я проведу в комфорті. — Джон Гаррелсон в Оґасті провів дуже ретельний, дуже детальний розтин твого чоловіка, — сказав Брендон. — Згідно з його звітом, Джералд помер унаслідок того, що судові медики називають «чистим серцевим нападом», тобто інфарктом, не ускладненим якимсь отруєнням, перенапруженням чи серйозною фізичною травмою. — Він збирався продовжувати, бо перейшов у лекторський режим, але побачив щось у мене на обличчі й спинився. — Джессі? Що таке? — Нічого, — відповіла я. — Та ні, не нічого. На тебе важко дивитися. Судома? Зрештою мені вдалося переконати його, що зі мною все гаразд, і на той момент майже так і було. Мабуть, Рут, ти розумієш, про що я думала, бо вже згадувала про це в листі раніше: подвійний удар, якого я завдала Джералдові, коли він не хотів робити те, що слід, і відпустити мене. Один у живіт, один у фаберже. Я думала, як добре, що сказала, мовляв, секс у нас був жорсткий, — це пояснило синці. Та й мені здається, якщо вони й були, то малі, бо серцевий напад настав одразу після ударів і зупинив процес крововиливу. Це, звісно, веде до ще одного питання: чи я спричинила той серцевий напад? Жоден із медичних довідників, з якими я звірялася, не дав повноцінної відповіді на це запитання, але будьмо відвертими: мабуть, я також доклалась. І все одно, повністю брати на себе провину я відмовляюся. Він мав зайву вагу, забагато випивав і димів як паротяг. Інфаркт був близько, якщо не того дня, то наступного тижня чи місяця. Я вважаю, Рут, що диявол лише обмежений час грає тобі на скрипці. Якщо в тебе думка інша, щиро бажаю тобі скрутити її в дрібну кульку й запхати туди, куди не заглядає сонце. Уже так склалося, що я здобула право вірити в те, в що хочу вірити, принаймні в цьому. Особливо в цьому. — Якщо я виглядаю так, наче дверну ручку ковтнула, — сказала я Брендонові, — це я намагаюся звикнути до думки, що хтось вважає, ніби я вбила Джералда, щоб отримати страховку. Він ще трохи похитав головою, весь час серйозно дивлячись на мене. — Вони зовсім так не думають. Гаррелсон каже, що серцевий напад у Джералда стався, ймовірно, через сексуальне збудження, і поліція штату приймає цей висновок, бо Джон Гаррелсон, мабуть, найкращий спеціаліст у галузі. Ну є хіба парочка циніків, які думають, ніби ти спіймала Саломію й навмисне його до цього довела. — А ти? — запитала я. Я думала, що можу шокувати його такою прямолінійністю, і частково мені було цікаво, як же виглядає шокований Брендон Мілерон, але я могла б і подумати трохи довше. Він лише всміхнувся. — Чи думаю я, що тобі вистачило уяви побачити можливість зірвати Джералдів термостат, але не вистачило, щоб зрозуміти, що в результаті лежатимеш і вмиратимеш прикутою до ліжка? Ні. Чого б це не коштувало, Джесс, я думаю, все відбулося саме так, як ти мені розповіла. Можна щось чесно сказати? Настала моя черга всміхнутися. — А інакше й не треба. — Добре. Я працював із Джералдом і добре з ним ладив, але багато людей у фірмі його недолюблювали. Він був просто найбільший у світі фанатик контролю. Мені взагалі не дивно, що від думки про секс із прикутою до ліжка жінкою у нього всі лампочки загорялися. Коли він це сказав, я швидко глянула на нього. Була ніч, світилося лише бра біля ліжка, тому він сидів у тіні, що прикривала його від плеча й вище, але була майже певна, що Брендон Мілерон, молода юридична акула, у якої всі кар’єрні щаблі попереду, зашарівся. — Я тебе образив, вибач, — раптом присоромленим тоном