BooksUkraine.com » 📖 Фентезі » У пошуках втраченої магії, Аля Алістер 📚 - Українською

Читати книгу - "У пошуках втраченої магії, Аля Алістер"

53
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "У пошуках втраченої магії" автора Аля Алістер. Жанр книги: 📖 Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 84 85 86 ... 88
Перейти на сторінку:

— Тепер зрозуміло, чому я не зміг зняти перстень із твоєї руки. Він ніби вріс у палець. І тепер я розумію, чому не зміг убити.

 Його голос нічого не висловлював. Він ніби просто констатував факт.

— Як ти нас знайшов? Адже на нас були захисти.

— А я вас і не відчував. Крім магії існує безліч інших способів знайти людину. Адже ми не в Середньовіччі, зрештою, — сказав він, несподівано посміхнувшись. — Гаразд, гайда приводити до тями твоїх красунь, а то не літо вже.

 Рита була в шоці від такої різкої зміни настрою. Тільки нещодавно він готовий був їх повбивати, а тут раптом здоров'ям перейнявся і посміхається при цьому, ніби нічого не сталося.

З печери почулися обурені жіночі голоси. На берег вискочили Даша з Ланою і кинулися до Рити.

— З тобою все гаразд? Цей маніяк тобі нічого не зробив?

 Даша обмацувала подругу й раптом схопила за руку, на якій був перстень.

— Фух, Слава Богу! Не забрав.

— Хотів, але не зміг зняти, — втомлено сказала та.

Лана теж підбігла до подруги, з побоюванням поглядаючи на Макса, який зі своєю звичною іронічною посмішкою спостерігав цей переполох.

— Бачу, що з усіма все гаразд. Пропоную повернутися в тепло. Свіжим повітрям, я гадаю, усі вже надихалися більш ніж.

 Бачачи, що Риту ще хитає, він легко підхопив її на руки й поніс. Подруги весь зворотний шлях із недовірою поглядали на них, не вірячи, що Чаклун не збирається завдавати їм шкоди. Вони стільки часу ховалися від нього, а тепер усі йдуть поруч, наче добрі давні знайомі.

Рита спочатку намагалася зрозуміти, що відбувається, але потім подумки махнула на все рукою і міцніше вчепилася в чоловіка, що ніс її. Це неймовірно, але вона почувалася зараз у цілковитій безпеці. Щоправда, у голові билася слабка думка, що, можливо, це почуття він навмисно навіяв їй. У будь-якому разі, вибору особливо не було, бо сил іти берегом, усипаним величезним камінням, у неї просто не залишилося.

 Даша дуже турбувалася за Павла, і першою дісталася до замку.

— Павло! — закричала вона. — Па-ша!

 З-за вежі з'явився її коханий.

— Ну, ви даєте! Чого так довго? Я вже почав хвилюватися. Скоро стемніє, а вас усе немає.

 Даша кинулася йому на шию.

— Ти чого? Я не серджуся, — розгубився він.

— Я теж хвилювалася, — тихо сказала вона й поцілувала коханого.

 Потім, коли дівчина відпустила його, хлопець помітив незнайомця з Ритою на руках.

— Ух ти! Нічого собі ви намедитувалися, дівчатка. Що трапилося?

 Максим опустив дівчину на землю.

— Від свіжого повітря голова запаморочилася, — спокійно сказав він.

 І підійшовши до хлопця, простягнув йому руку, назвавшись:

— Максим.

— Павло, — відповів той, потискаючи руку.

— Пропоную підвести вас усіх до села. У мене машина поруч.

Без ентузіазму, але всі погодилися, коли Рита сказала:

— Було б непогано. Ми всі дуже втомилися.

 Коли машина під'їхала до готелю, уся компанія попрямувала до будинку. Макс явно не збирався виходити з машини. Павло обернувся.

— Повечеряєте з нами?

— Ні, дякую. Я до себе поїду.

Рита мала море запитань до нього, і вона залишилася з ним у машині одна, зробивши знак подругам, щоб ті йшли, вона пізніше підійде.

— То навіщо тобі так відчайдушно потрібна була моя Сила? Ти так і не відповів.

— Попереду великі події.

— Світ вирішив завоювати?

— Не я.

— У сенсі? — здивувалася вона.

— Я працюю на одну людину. А в нього великі плани.

 Рита нервово засміялася.

— Ти? Працюєш на когось? З твоїм Даром?!

— Уяви собі. Працюю, — з роздратуванням сказав він.

— Я була впевнена, що ти заради себе так надривався.

 Максим знизав плечима.

— Я не люблю бути на видноті. Мене більше приваблює роль «сірого кардинала». Це дає більше свободи та менше відповідальності.

 Рита дивилася на чоловіка й ніяк не могла зрозуміти, що відчуває до нього. Він одночасно і відштовхував, і притягував її.

— І що ж таке має статися? Про які події ти говориш?

— Черговий переділ світу.

— У сенсі, переділ? — не зрозуміла вона.

— Війна.

Рита зблідла.

— Ядерна?! Третя світова?! — видихнула вона.

— Є варіанти.

— Не кажи загадками, чорт забирай! Раз уже почав, договорюй.

1 ... 84 85 86 ... 88
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У пошуках втраченої магії, Аля Алістер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У пошуках втраченої магії, Аля Алістер"
Біографії Блог