Читати книгу - "Томек у країні кенгуру"

(Eucalyptus) — одне з найбільш поширених дерев в Австралії, якого нараховується там близько 360 видів.(обратно) 68

Секвоя американська сягає 150 метрів висоти.

(обратно) 69

Паланка австралійська (Pseudochirus peregrinus) — хутряне звірятко, поширене в південно-східній Австралії.

(обратно) 70

Єхидни австралійські (Echidna aculeate), які живуть в Австралії й Тасманії, а також чорноколючі єхидни (Proechidna nigroaculeata), що живуть у Тасманії, дуже поширені в цих країнах; вони разом із качкодзьобами протягом тривалого часу становили проблему для науковців. Качкодзьоб (Ornithorhynchus anatinus), якого назвали австралійські колоністи качокротом, своєю незвичайною будовою викликав суперечки серед європейських зоологів із приводу того, до якої групи тваринного світу слід віднести однопрохідних. Не можна було простежити спосіб життя качкодзьобів, оскільки в неволі вони гинули вже через кілька днів. Допіру в 1798 р. невідомий поселенець із Нового Південного Уельсу прислав до Британського музею в Лондоні шкурку качкодзьоба з шерстю, хвостом і найбільш правдивим дзьобом, подібним до качиного. Чотири роки пізніше було надіслано низку неживих екземплярів качкодзьобів, на яких здійснив розтин анатом Еверард Гоум. Тільки тоді нарешті повірили, що такі тварини справді існують. 1884 року Вільгельм Гаак підтвердив, що єхидна, яка належить до ссавців, відкладає яйця, і майже одночасно австралієць В. Г. Колдвелл виявив те саме й у качкодзьобів. Таким чином, суперечка була остаточно розв’язана.

Хоча життя качкодзьоба тісно пов’язане з водою, проводить він у ній протягом доби тільки близько двох годин на світанку та в присмерку, щоб забезпечитися поживою на болотистому дні річки. Досі вислано з Нового Південного Уельсу заледве сім живих екземплярів, — і то всі до Бронкс ЗОО в Нью-Йорку. Останній здох у 1959 р. Правдоподібно спроб адаптування качкодзьобів на інших континентах уже не практикуватимуть. Натомість єхидни можна зустріти в зоопарках різних країн.

(обратно) 71

Однопрохідні (Monotremata) — тварини з одним отвором для виділення калу, сечі, сім’я й потомства, подібно як у плазунів і птахів, а не як в інших ссавців.

(обратно) 72

Коала (Phascolarctos cinereus) належить до родини сумчастих тварин.

(обратно) 73

Щури кенгурові (Potoroina) належать до числа найменших видів сумчастих, що стрибають.

(обратно) 74

Вомбати (Phascolomyidae) належать до родини сумчастих. Відомо три види вомбатів, що мало відрізняються своїм виглядом і способом життя. Усі види живуть у густих лісах. Вомбати поширені в Тасманії, на островах Протоки Басса та в Південній Австралії.

(обратно) 75

Лисиця сумчаста (Trichosurus vulpecula) — по-місцевому зветься ще кузу.

(обратно) 76

Коокабурра — тубільна назва великого птаха виду зимородків (Dacelo gigas). Подібний до людського сміх цього птаха дав підставу назвати його «Джонні, що сміється».

(обратно) 77

Паппа — «брат» мовою австралійських тубільців.

(обратно) 78

Chlamidosaurus kingi живе переважно на деревах.

(обратно) 79

Moloch horridus.

(обратно) 80

Змія тигрова та ящірка лусконога належать до найбільш отруйних змій. Отруйні зуби тигрової змії виділяють найсильнішу отруту. Отрута лусконогої ящірки, можливо, слабша, але вона виділяє її у великій кількості. Одноразово взятою отрутою тигрової змії можна умертвити 118 овець, а одноразово взятої отрути лусконогої ящірки вистачає для 200 смертельних доз.

(обратно) 81

Висота гори Костюшка становить 2245 м.

(обратно) 82

У 1939 р. поляки, які оселилися в Австралії, створили комітет для підготовки відзначення сотої річниці відкриття гори Костюшка в Австралійських Альпах, що його здійснив поляк Павел Стшелецький. До цього комітету також пристали уряд Нового Південного Уельсу та низка відомих австралійців.

17 лютого 1940 року під час основного святкування на горі Костюшка в присутності представників уряду Нового Південного Уельсу відбулося відкриття меморіальної дошки, виготовленої за рахунок унесків шкільної молоді. Бронзову дошку вміщено на гранітному цоколі. Напис на дошці англійською мовою подаю нижче повністю у власному перекладі польською:

З долини річки Муррей

польський дослідник

Павел Едмунд Стшелецький

піднявся на ці Австралійські Альпи

15 лютого 1840 року.

«Скеляста й гола вершина, яка перевищувала декілька інших, — згадував Стшелецький, — справила на мене таке враження внаслідок подібності її до насипаної гірки в Кракові над могилою патріота Костюшка, що хоч і в чужому краю, на чужій землі, але серед вільного народу, який цінив свободу та її атрибути, що я не міг стриматися від того, щоб надати горі назву Костюшка».

(обратно) 83

Альтанники, або альтанкові птахи (Ptilonorhynchidae), широко розповсюджені в Австралії.

(обратно) 84

Усесвітня виставка відбулась у Мельбурні 1880 року.

(обратно)