Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Пройшов місяць.
Арнольд

- Ти їстимеш? – цікавиться Петрашка, пропонуючи мені тарілку із супом.

- Я не голодний, - вона намагається все ж таки протягнути мені її крізь грати, але я відштовхую її руку і вміст виявляється на її уніформі.

- Не можна так. Ти ж з голоду помреш.

– А як можна? Підкажеш? Ні, краще скажи як живе мій господар зі своєю нареченою?

- Добре. За два дні весілля. Треба поїсти, тобі потрібні сили.
Рівно місяць тому цей виродок наказав Джерту відвести мене в особняк, а мене поселити в підвалі, спеціально обладнаному і більше схожому на в'язницю. Декілька камер з ґратами. Таке відчуття, що він тут проводив експерименти над людьми, як свого часу це робив Йозеф Менгеле, німецький лікар. Але цей як на мене просто нереальний псих. І Ярослав недалеко від нього пішов.
Але все ж таки моя клітина була обладнана всіма технологіями, необхідними для створення віртуальних ігор.
Зоя….
Вона жодного разу не спустилася до мене! Жодного разу не підійшла подивитися на мене! Побачити живий я чи вже здох?
Може все ж таки я в ній помилився? І їй справді потрібні гроші та вплив цього виродка що б жити так, як вона захоче?
Але Яр приходив майже щодня. Він виявився досить високим та великим чоловіком. Вище за мене, сильніше за мене і набагато небезпечніше... Бідна Зоя.
Вперше це було того ж дня, коли я потрапив сюди.

- І що Зоя знайшла у тобі? – тоді я ще був із зв'язаними руками, повністю позбавлений сил. Як фізичних, і моральних.

- Мабуть нічого, якщо вона тепер з тобою.

- Так, ти маєш рацію.ЗІ МНОЮ! Ти повинен створити гру, і як ти розумієш, запрограмувати деякі дані дівчат так, щоб ніхто не підкопався.

- Я це зроблю, але маю одну умову.

- Твоя сестра вже дома, якщо ти про це. Зоя виявилася дуже слухняною і дуже добре відпрацювала свободу твоєї сестри. Ти трахав її ротик членом? Арні, у неї такі шалені губи, а язик ... Коли вона ковзала їм по ...

- Досить, годі говорити про це!

- Не подобається? Мені теж не подобалося, коли ти трахав її. Дуже не подобалося. Я був розлючений. Я ж знаю, що ти закохався в неї, як і вона в тебе. Але ви не будете разом. Вона моя і буде зі мною. За місяць ми зіграємо весілля. Ти якраз зробиш свою роботу і опинишся на волі. А поки будеш перебувати в цій камері. Не хвилюйся, їжу тобі приноситимуть, а в камері є душ та туалет. Все ж таки на відміну від інших у тебе більш людські умови.
Так, інтернету немає. Ти не зможеш нікому написати, зателефонувати чи покликати на допомогу. Лише кілька комп'ютерів.
Петрашка буде приносити тобі їжу тричі на день, як і годиться. І якщо вже сильно закортить, я дозволю тобі її трахнути, як виняток.

- Не закортить, не хвилюйся.

- Упевнений, адже ти будеш дуже виразно чути стогін та крики Зої. Я встановив камеру відеоспостереження тут. А ще…

- Для чого тобі це? Що б насолодитися тріумфом? Що ти хочеш довести? Краще скажи, скільки дівчат ти вбив?!

– Я не вбивав нікого. Ця роль завжди лягала на інших. Але це тебе вже не стосується.
Зою я знаю змалку. Ми росли в одному дитячому будинку. Вона була мені як сестра.Але чим зрослушою  вона ставала, тим красивіше була. Не один хлопчик не міг не звернути на неї уваги. І вони звертали, любили її, доглядали, квіточки рвали і за коси смикали. У неї раніше було довге волосся... Я був їй як рідний брат, а вона наче сестра. Але ти ж розумієш, що...

- Не треба ділитися зі мною історією свого нерозділеного кохання. У вас зараз справжній інцест. Вона вважала тебе за брата і це не змінилося. Все змінилося тільки в твоїй голові, - Яр замахнувся, але не вдарив мене.

- Покохає мене, не сумнівайся. А ось ваша історія закінчилась. Я відвідуватиму тебе щодня. Перевірятиму твою роботу.
Але сьогодні пройшов рівно місяць і вже три дні, але Ярослав не відвідав мене.
Петрашка втекла, образилась на мій вчинок. Нехай. І нехай господині своїй передасть!