Читати книгу - "Вода, павутина"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ти шантажував мене, я мало не здуріла від страху. Від всього…
— І це твоя проблема.
— Дай мені гроші, зараз же.
— Грошей ти не дістанеш, а про квартиру розмовляй з новим власником. Я поки ним не є.
— Я його бачила тільки в нотаріуса, коли він підпис ставив. І я його не знаю. Я з тобою домовлялася, а не з ним. Ти справжній власник всього.
— А чого ти не пильнувала? Ти ж грамотна, вчителько.
— Вкінці я лишуся без грошей і без квартири. І мою сестру з дитиною викинуть на вулицю.
— І це твоя проблема.
Засміявся і легенько потягнув її за волосся. Потягнув практично з ніжністю.
— Є міські квартири[13], якось дасте собі раду.
— Мені вже все одно, я почну говорити. Мені дадуть статус свідка під захистом.
— Нє, дорогенька, ти співучасниця, бо приховувала вбивство. Якшо колись буде кіпіш, той статус візьму я. Я вчасно дізнаюся, коли то треба зробити. Шоб я більше того не чув від тебе. Ясно? Не смій мені більше погрожувати. Ясно?
— Ти мене примусив сидіти в машині, і я про це скажу. І ти думаєш, що випадково заїхав на ту вуличку? Що ти випадково затримався? Я знаю Трешнєвку трохи ліпше за тебе. Я впізнала свого Давида, а навіть якби не впізнала, я б тобі не дозволила переїхати дитину. Звірі!
Він контролював себе, досконало контролював.
— Не тільки ти його впізнала. Я тебе кілька разів відвозив додому і добре його запам'ятав, — розслабив шию і хребет, — шось ше мені маєш сказати?
— Ні, — сказала це твердим голосом. Одним пальцем він повернув її обличчя до себе.
— Хочу тебе бачити, — залибився, — сьогодні в тебе робочий вечір, вчителько.
— Ні, не робочий, ні сьогодні, ні колись інше. З тим покінчено.
— Сьогодні шоб ти була в холі «Шелатону» о дев'ятнадцятій нуль-нуль.
— Моя сестра виходить заміж.
— Дев'ятнадцята нуль-нуль.
Вона мовчала. Він чекав.
— Мені потрібен порошок, я не зможу без порошку.
— Ну, це не проблема.
Поліз до внутрішньої кишені куртки і простягнув їй згорток.
— Дай мені трохи сильніші таблетки. На пізніше, не на сьогодні.
— За порошок і за ці таблетки твоїх послуг вже недостатньо. Трохи ми обвисли, — схопив її за грудь і огидно затряс. Вона простягнула руку, і він повільно поклав пакетик у простягнуту долоню.
— Мені потрібні молодші, з вашого кола. Шо з тою, яку ти обіцяла привести? Нас, неосвічених, збуджують просвітяни, — засміявся.
Тримала пакетики у зсудомленому кулаку.
— Я їй вже пообіцяла подорож в Мілан. Все буде добре.
— Бачиш, вмієш бути чемною.
Ще раз потягнув її
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вода, павутина», після закриття браузера.