BooksUkraine.com » Сучасна проза » Вода, павутина 📚 - Українською

Читати книгу - "Вода, павутина"

239
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Вода, павутина" автора Нада Гашич. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87 88 ... 122
Перейти на сторінку:

— Ти шантажував мене, я мало не здуріла від страху. Від всього…

— І це твоя проблема.

— Дай мені гроші, зараз же.

— Грошей ти не дістанеш, а про квартиру розмовляй з новим власником. Я поки ним не є.

— Я його бачила тільки в нотаріуса, коли він підпис ставив. І я його не знаю. Я з тобою домовлялася, а не з ним. Ти справжній власник всього.

— А чого ти не пильнувала? Ти ж грамотна, вчителько.

— Вкінці я лишуся без грошей і без квартири. І мою сестру з дитиною викинуть на вулицю.

— І це твоя проблема.

Засміявся і легенько потягнув її за волосся. Потягнув практично з ніжністю.

— Є міські квартири[13], якось дасте собі раду.

— Мені вже все одно, я почну говорити. Мені дадуть статус свідка під захистом.

— Нє, дорогенька, ти співучасниця, бо приховувала вбивство. Якшо колись буде кіпіш, той статус візьму я. Я вчасно дізнаюся, коли то треба зробити. Шоб я більше того не чув від тебе. Ясно? Не смій мені більше погрожувати. Ясно?

— Ти мене примусив сидіти в машині, і я про це скажу. І ти думаєш, що випадково заїхав на ту вуличку? Що ти випадково затримався? Я знаю Трешнєвку трохи ліпше за тебе. Я впізнала свого Давида, а навіть якби не впізнала, я б тобі не дозволила переїхати дитину. Звірі!

Він контролював себе, досконало контролював.

— Не тільки ти його впізнала. Я тебе кілька разів відвозив додому і добре його запам'ятав, — розслабив шию і хребет, — шось ше мені маєш сказати?

— Ні, — сказала це твердим голосом. Одним пальцем він повернув її обличчя до себе.

— Хочу тебе бачити, — залибився, — сьогодні в тебе робочий вечір, вчителько.

— Ні, не робочий, ні сьогодні, ні колись інше. З тим покінчено.

— Сьогодні шоб ти була в холі «Шелатону» о дев'ятнадцятій нуль-нуль.

— Моя сестра виходить заміж.

— Дев'ятнадцята нуль-нуль.

Вона мовчала. Він чекав.

— Мені потрібен порошок, я не зможу без порошку.

— Ну, це не проблема.

Поліз до внутрішньої кишені куртки і простягнув їй згорток.

— Дай мені трохи сильніші таблетки. На пізніше, не на сьогодні.

— За порошок і за ці таблетки твоїх послуг вже недостатньо. Трохи ми обвисли, — схопив її за грудь і огидно затряс. Вона простягнула руку, і він повільно поклав пакетик у простягнуту долоню.

— Мені потрібні молодші, з вашого кола. Шо з тою, яку ти обіцяла привести? Нас, неосвічених, збуджують просвітяни, — засміявся.

Тримала пакетики у зсудомленому кулаку.

— Я їй вже пообіцяла подорож в Мілан. Все буде добре.

— Бачиш, вмієш бути чемною.

Ще раз потягнув її

1 ... 86 87 88 ... 122
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вода, павутина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вода, павутина"