Читати книгу - "Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів"

У Зборівському договорі передбачалося й те, що у Київському, Чернігівському, Брацлавському воєводствах уряди надаватимуться «шляхті віри руської», а діловодство вестиметься руською мовою. Правда, ці «королівські жалування» мав ще затвердити сейм. У результаті затвердження окремі вимоги могли б бути урізаними – що й сталося.

Якщо виходити із документів, що стосуються Зборівських домовленостей, дивним видається статус Війська Запорізького. Формально воно зі своїм гетьманом підпорядковувалося королю Речі Посполитої. Але король поставав як данник, отже васал, кримського хана. Своєю чергою, хан опікувався Військом Запорізьким і, судячи з усього, мав на нього помітний вплив. Де-факто, воно стало об’єктом, котрий намагалися використати в своєму протистоянні Річ Посполита й Кримське ханство.

У ніч на 23 серпня було знято облогу Збаража. Козацьке військо подалося на свої землі, татарське – теж у свою сторону. Останнє по дорозі масово забирали людей в ясир – навіть на очах козаків – це теж був результат Зборівських домовленостей. Українські землі стали беззахисними.

Хмельницький, не маючи ні достатніх ресурсів, ні належної підтримки підвладного йому населення, мусив шукати силу, на яку можна було б спертися. У 1650 р. він звернувся до яничарського воєначальника в Константинополі (Стамбулі) Бекташ-аги та очаківського бейлербея Мурад-паші з проханням допомогти у відновленні взаємин із султаном Мехмедом IV (1642—1692)550, який прийшов до влади в результаті перевороту в 1648 р. Султан у той час був малолітнім і країною керували люди, що привели його до влади. Серед цих людей була й мати султана – за походженням українка. Взагалі за часів правління Мехмеда IV помітно зростає інтерес Османської імперії до українських справ. У відповідь на згадане прохання Хмельницького від імені турецького володаря до Чигирина було відправлене посольство на чолі з Осман-агою, яке знаходилося в гетьманській столиці з 30 липня по 5 серпня 1650 р.551 Своєю чергою, Хмельницький надіслав свого посла до султана з листом, де сповіщав Мехмеда IV про свою відданість йому й Османській державі552.

У 1649-му чи 1650 р. був укладений проект договору Війська Запорізького з турками, який дозволяв козакам вести безмитну (!) торгівлю в районі Чорного моря. Цей договір мав гарантувати також безпеку торгівлі в цьому регіоні553.

Тобто з Османською імперією, а також з Кримським ханством відносини складалися непогано. Принаймні Хмельницький міг спертися на ці держави. Стосунки з владою Речі Посполитої були не найкращі. Сейм не хотів затверджувати в повному об’ємі Зборівські домовленості.

Треба було також втихомирювати повстале козацтво, яке звикло за два роки війни до воєнної здобичі. Сторони так чи інакше мали дотримуватися Зборівських домовленостей. Йти за здобиччю на турецькі чи татарські землі, а також на землі, підконтрольні Речі Посполитій, як це робили раніше козаки, зараз взагалі не випадало.

І ось об’єктом «солдатів свободи» стала Молдавія554.

У першій половині XVII ст. це була відносно заможна країна. У Літописі Самовидця сказано, що жителі Молдавії «почали обфито (багато. – П. К.) жити при одному господару спокойно Василію Лупилі…». Це, на думку літописця, стало однією з причин нападу татар і козаків на Молдавію. Ще однією причиною, вважав він, було те, що тут укріплялося християнство й русини. Але надаємо слово літописцю: «…и тому позавидівши, жебы оных уменшити, же христіанство, а звлаща русь гору узяла, так розумію, же за позволеніем турчина, – хан кримскій з гетманом Хмелницким несподівано зо всіма потугами козацкими и татарскими, напавши на Волоскую землю, внівец усю обернули, завоевали по саміе гори, людей побрали в полон и набитки їх, тилко замки моцніе одержалися, и сам господар уступил был з Яс міста столечного, але знову ся навернул. А Хмелницкій стоял з ханом у Прута а тую землю чатами завоевали. А напотом господар поеднал орду и гетмана Хмелницкого, жеби ся вернули з его земли, и учинил сватовство з Хмелницким – дочку свою за сина Хмелницкого приобицал дати, що напотом и учинил»555.

Самовидець загалом вірно окреслює логіку подій. Він допускає, що напасти татарам і козакам на Молдавію, яка була васалом Османської імперії, дозволили в самому Константинополі (Стамбулі). Чи випадково цей напад відбувся незадовго після того, як активізувалися переговори між Хмельницьким та османською владою? Також Самовидець вказує, що це був грабіжницький похід, який призвів до нищення країни.

Приводом для нападу татар і козаків на Молдавію стало те, що нібито молдавани чинили напади на татарські терени. Очолив похід калга ханства Крим Гірей. Хмельницький теж брав участь у цьому поході. У вересні 1650 р. йому вдалося зайняти Ясси – фактично столичне місто князівства.

У той час на молдавському престолі знаходився Василь Лупу, відомий також і як Лупул (1595—1661)556. За часів його правління країна розвивалася і в плані економічному, й культурному.