Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

Він пішов. Сидів, пив каву, не особливо ховаючись розглядав її ноги і навіть кілька разів нахабно глянув їй в очі. А потім забрав свою команду і поїхав. І у Дінки відразу ж зіпсувався настрій.

Адже вона цілих два тижні старанно вмовляла себе, що Максим Домін — це минуле, це досвід, не найвдаліший, але безсумнівно, цінний і корисний, такий собі «син помилок важких». Ні, не важких. Катастрофічних. І найбільшою її помилкою було не стільки закохатися в Макса, скільки повірити в те, що виготовлений з каменю і заліза Горець здатний хоч на якісь почуття.

Вдень їй ще вдавалося давати собі раду, а вночі, коли Віка з Маринкою засинали, все накочувало з новою силою. Перед очима по черзі виникали скривлене красиве личко Лани, лякаюче й чуже Доміна, співчуваюче Олексія. Хотілося вити й вити в подушку, і якби Олексій не погнав її до моря, то зараз би вона так і робила в своїй порожній квартирі.

Дівчата особливо не допитувалися, в перший же вечір по приїзду задовольнилися її сухою і стислою розповіддю про своє невдале кохання, а далі просто пили «Біфітер» з тоніком, поки Віка не запропонувала домішувати «Кампарі», і біттер теж пішов на ура.

Вони сиділи на балконі, склавши ноги на перила, а перед ними височіли гори, і було так чудово сидіти, поступово хмеліючи і спостерігаючи, як думки випаровуються з голови, і свідомість занурюється в рятівне забуття.

А під ранок приснився Максим, це був навіть не сон, а якась мара, що лякала своєю реалістичністю. Чи то коктейлів було занадто багато випито напередодні, чи то горезвісна тілесна пам'ять постаралася, але Дінка так явно відчула його поруч, що навіть поворухнутися не могла. Як тоді в готелі, коли вона прокинулася, притиснута його тілом.

Уві сні, що межував з реальністю, він так само притискав її, і Дінка, як наяву, чула його збите дихання, відчувала шкірою вимогливі дотики рук і палаючі сліди несамовитих, наполегливих губ. І думала, що так їй подобається набагато більше, ніж ті його повітряні торкання до шиї, скронь і волосся Лани. Так може вона помилялася, і те, що їй здавалося проявом давніх почуттів, насправді виявилося звичайним позерством?

Коли Максим був з поряд з Діною, у нього виявлялася прямо таки маніакальна потреба стискувати її в своїх обіймах, його дотику межували з мертвою хваткою, що залишала синці, немов він позначав територію, підкреслюючи і нагадуючи всьому навколишньому світу — моє. І якщо вибирати, то вона однозначно надала б перевагу не ніжним, трепетним дотикам, а божевільним відчуттям, що накривають з головою від палких, нестримних поривів, під якими добре вгадувалися пекучі бажання і нетерплячість власника.

Дінка навіть підняла руки, щоб обійняти Максима, настільки відчутною була його присутність, але руки лише ковзнули по повітрю і безпорадно впали вздовж тіла. Він більше не торкнеться її, від усвідомлення цього Дінка відчула в грудях справжню фізичну біль, довелося згорнутися клубком і хапати ротом повітря, беззвучно ридаючи в долоні.

Але поступово море, сонце і гарна компанія робили свою справу. Чоловіки навколо як змовилися, запрошення на побачення надходили зі швидкістю три-чотири за хвилину. Навіть рятувальники, які увивалися за нею днями, і ті не встояли. Вона й запливла всього нічого, а шуму було, ніби вони не рятувальники, а прикордонники, та виловили її щонайменш в нейтральних водах. Дінка заговорила обох, призначивши їм побачення біля центрального парку о дев'ятій вечора, куди сама, звичайно ж, йти не збиралася.

Чи то магія курортного міста, то чи її відчайдушне бажання викинути Доміна з голови сприяло такій увазі, але навколо неї справді згуртувалася чимала кількість залицяльників.

Віка з Мариною критично підходили до кожного і навіть відібрали для Дінки декілька відповідних кандидатур, а потім вичитували, що вона не хоче вибити клин клином і забити на цього знахабнілого бандита. І Дінка з вдячністю думала, що не помилилася з вибором попутниць.

До кінця відпочинку їй вже остаточно здавалося, що вона вилікувалася від своєї дурної, безглуздої любові. Вона намагалась не думати про Доміна, і ніщо тут про нього не нагадувало. Кілька разів Дінка помічала неподалік бритоголові потилиці, і хоча думка про те, що Максим її шукає і надіслав за нею бійців була зовсім фантастичною, вона завбачливо намагалася не потрапляти їм на очі. Просто про всяк випадок.

Останній вечір вони з дівчатами провели, пробравшись на дах готелю. З чотирнадцяти поверхів працювали тільки перші п'ять, інші перебували в стадії ремонту і зяяли чорними дірами вікон на тлі стрімко темніючого неба. На даху були розставлені шезлонги, напевно хтось із персоналу облаштував собі безкоштовний солярій. Прямо над ними повис місяць, який нагадував стиглий абрикос, і було так чудово пити пиво, дивлячись на гори і місто, що розстелялося внизу.

Після моря Дінка вирушила провідати маму з бабусею, а коли повернулася в місто, якраз сьогодні потрібно було виходити в зміну. Вона одягла свій самий провокаційний і випробуваний на курортних женихах наряд — білі короткі шорти і лимонний топ з вирізом-човником. Звичайно, це не для Доміна, так просто, дуже спекотне видалося літо, особливо в місті. І лише тільки увійшла до зали, першим, кого вона побачила, був Домін, що сидів за столиком в барі.

І зразу ж всі її досягнення і завоювання, здобуті в нелегкій боротьбі з самою собою, оголосили ганебну капітуляцію. Вона обіймалася з Сергієм Вороном, Ігор смішно впав перед нею на коліна, ну так це відомий клоун. А коли Тимур підійшов, щоб відгородити її від Ігоря, вона несподівано обняла його і відчула, як напружені м’язи рук охопили її, а шию обволокло теплим подихом.