Читати книгу - "Око дракона, Дар'я Пойманова"

Прокинувшись, я відчула, як тіло ломить від втоми, але біль швидко вщух. Це нагадало мені той стан, що я пережила, коли Рузан переніс нас з Одхана в Лісове Королівство. Тільки цього разу дещо було по-іншому.

Під рукою я відчула гарячий пісок. Різкий контраст із м'якою, вологою землею лісу. Я насилу піднялася на ноги, жмурячись від сліпучого світла.

Сонце, пекуче й нещадне, висіло високо в небі. Я облизнула губи, відчуваючи, як сухе повітря обпікає легені.

Навколо простягалася безкрайня пустеля, порізана дюнами. Жодної зелені, жодного лісу. Тільки гарячий пісок, який обпікав відкриті ділянки шкіри.

Рузана поруч не було. Я обвела поглядом горизонт, але його ніде не виявилося. Паніка закралася в мою душу. Де він? Що з ним?

Магія всередині мене злегка ворухнулася, ніби намагаючись заспокоїти. Але це не допомогло.

Зібравшись із силами, я озирнулася ще раз. Серце пропустило удар, коли я зрозуміла, де перебуваю.

Королівство Іджин.

Магія перенесла мене в місце, яке я бачила тільки у снах і легендах. У спадщину моєї крові.

Кінець