Читати книгу - "Серця в Атлантиді"

Він пройшов повз мене, не оглядаючись, лише пригнув голову у дверях: мені завжди здавалося, що високий зріст — це свого роду прокляття. Через місяць Кербі згорить до нитки в значно глибшому сенсі: перелякані батьки заберуть його з університету після нервового зриву і недолугої спроби самогубства. Тієї осені він не був ні першою, ні останньою жертвою чирвоманії, та єдиним, хто спробував накласти на себе руки, проковтнувши дві пляшечки дитячого аспірину з апельсиновим смаком.

Ленні Дорія навіть не завдав собі клопоту глянути йому вслід. Він подивився на мене.

— Сядеш, Райлі?

Коротку мить тривала справжня, запекла боротьба за мою душу. Мені треба було вчитися. Я планував вчитися, і для такого стипендіата, як я, це був хороший план, у всякому разі куди розумніший, ніж сидіти тут у прокуреній кімнаті, додаючи до загального чаду викид моїх «Пел-Мел».

Я сказав: «А чому б ні?», і сів грати у «чирву» майже до першої ночі. Коли нарешті припхався до себе, Нейт лежав на ліжку і читав Біблію. Це завжди було останнє, що він робив перед сном. Це була, пояснив він мені, його третя подорож по Слову Божому, як він називав Біблію. Дістався вже до Наума. Нейт подивився на мене зі спокійною цікавістю, поглядом, що відтоді майже не змінився. Коли тепер задуматися, то й сам Нейт майже не змінився. Він мав намір стати стоматологом і став ним. У торішню різдвяну листівку була вкладена світлина його нового кабінету в Голтоні. На фото троє мудреців стояли над набитими сіном яслами посеред засипаного снігом газону. Позаду Марії і Йосипа виднілися двері з табличкою: «НЕТАНІЕЛ ГОППЕНСТЕНД, Д.З.Х.»[37]

Він одружився на Сінді. Вони й досі одружені, а троє їхніх дітей давно виросли. Рінті, підозрюю, здох і йому знайшли наступника.

— Виграв? — поцікавився Нейт майже таким же тоном, яким кілька років потому зі мною розмовляла дружина, коли четвергами я вночі напідпитку повертався додому після покеру.

— Саме так, виграв.

Мене прибило до столу, за яким грав Ронні, і я програв три з шести доларів, що в мене залишилися, тоді занесло за інший, де я зміг відігратись і додати до них ще пару купюр. Але ні до геосинкліналі, ні до таємниць тектонічних плит я так і не дістався.

На Нейтові була піжама в червоно-білу смужку. По-моєму, з усіх, хто жив зі мною в кімнаті в коледжі, без різниці, чоловік то був чи жінка, він був єдиний, хто носив піжаму. Втім він був, звичайно ж, і єдиний, хто мав платівку «Даєн Рені співає «Темно-сині»». Коли я почав роздягатися, Нейт ковзнув під ковдру і сягнув рукою за спину погасити настільну лампу.

— Ну що, вивчив геологію? — запитав він, коли його половину кімнати поглинули тіні.

— У повній бойовій готовності, — відповів я. Роки по тому, коли повертався додому пізно ввечері після покеру і дружина запитувала, скільки я випив, то відповідав, що вихилив пару чарчин точнісінько таким же бадьорим тоном.

Я повалився на ліжко, вимкнув свою лампу і майже відразу заснув. Мені снилося, що я граю в «чирву». Роздавав Ронні Мейленфант. На порозі вітальні стояв Стоук Джонз, скоцюрбившись на милицях і втупивши в мене — у нас всіх — суворий, несхвальний погляд пуританина з Колонії Массачусетської затоки. У моєму сні на столі лежала величезна купа грошей — сотні доларів зім’ятими п’яти- і однодоларовими купюрами, акредитиви і навіть один або два чеки. Я глянув на них, потім знову на двері. По один бік від Стоука там тепер стояла Керол Джербер, а по інший — Нейт у своїй піжамі льодяникового кольору.

— Нам потрібна інформація, — сказала Керол.

— Ви її не отримаєте, — відповів я. У телесеріалі Патрик Макґуен завжди відповідав так Номерові Два.

Нейт промовив:

— Піте, ти не зачинив вікна. В кімнаті холодно, і твої папери порозліталися на всі боки.

Знайти адекватної відповіді на це я не зумів, тож узяв свої карти і розгорнув їх віялом. Тринадцять карт, і всі до єдиної — пікові дами. Всі до єдиної — la femme noire. Всі до єдиної — «стерва».

13

«У В’єтнамі війна йде добре», — заявив Ліндон Джонсон під час подорожі півднем Тихого океану. Однак були й деякі дрібні накладки. В’єтконгівці збили три американські гелікоптери «Г’юї» ледь не на задвірках Сайгона. Трохи далі від Великого С, близько тисячі в’єтконгівських солдатів розгромили майже вдвічі більший за чисельністю загін південнов’єтнамської регулярної армії. У дельті Меконгу американські військові гелікоптери потопили сто двадцять в’єтконгівських річкових патрульних катерів, що, як з’ясувалося, перевозили багато (отакої) дітей-біженців. Того жовтня Америка втратила в цій війні свій чотирьохсотий літак — F-105 «Тандерчіф». Пілот вистрибнув з парашутом і перебуває в безпечному місці. У Манілі прем’єр-міністр Південного В’єтнаму Нгуєн Као Кі категорично заявляв, що ні він сам, ані члени його уряду не корумповані, а те, що з десяток їх подали у відставку, поки Кі перебував на Філіппінах, — усього лише збіг.

У Сан-Дієґо Боб Гоуп виступив перед хлопцями, що вирушали до В’єтнаму. «Я хотів послати з вами Бінга, — сказав Боб, — але цей паскудник, що любить смалити люльку, видалив свій номер з довідника». Хлопці аж зайшлися з реготу.

На радіо панували «Містеріанз». Їхня пісня «96 сліз» стала бомбезним хітом. Єдиним за всю їхню кар’єру до і після.

У Гонолулу гавайські танцівниці гула-гула вітали президента Джонсона.

В ООН генеральний секретар У Тан благав американського представника Артура Ґолдберґа хоча б тимчасово припинити бомбардування Північного В’єтнаму. Артур Ґолдберґ зв’язався з Великим Білим Батьком на Гаваях, щоб передати йому прохання У Тана. Великий Білий Батько, напевно, ще не знявши з шиї вінок лей, відповів: «У жодному разі. Ми не припинимо, доки не припинить В’єтконг, а доти нехай проливають своїх дев’яносто шість сліз. Це як мінімум». Джонсон коротко і незграбно станцював шимі з танцівницями гула-гула: пригадую, що бачив це в програмі Гантлі та Брінклі й подумав, що він танцює, як усі білі, яких я знав… а знав я, до речі, лише білих. Поліція розігнала марш миру в Грінвіч-Віллідж. Демонстранти не мали дозволу, пояснили правоохоронці. У Сан-Франциско проти учасників антивоєнного мітингу, що несли на палицях пластикові черепи і розфарбували обличчя набіло, неначе група мімів, був застосований сльозогінний газ. У Денвері полісмени зірвали тисячі плакатів із закликами на антивоєнну демонстрацію в парку Чатаква у Боулдері. Поліція відкопала норму закону, що забороняє такі оголошення. Ця норма, за словами начальника