Читати книгу - "Книга вигаданих істот"

«Птахи літають, риби плавають, а тварини бігають. Того, хто біжить, може зупинити пастка, того, хто пливе, — сітка, а того, хто летить, — стріла. Але Дракон інакший; я не знаю, ні як скаче він верхи на вітрі, ні як сягає неба. Сьогодні бачив я Лао-цзи й можу сказати, що бачив Дракона».

Один Дракон, або Кінь-Дракон, з’явився колись із Жовтої ріки та показав імператору знамениту схему кола, що символізує взаємозв’язок Ян та Інь; один цар мав у своїх стайнях Драконів для їзди верхи та для запрягання; інший харчувався Драконами, і його царство гараздувало. Один видатний поет, щоб пояснити ризики величі, написав: «Єдиноріг врешті-решт стає шматком м’яса, Дракон — м’ясним пирогом».

У «Книзі перемін» («Ї-цзін»{92}) Дракон зазвичай уособлює мудреця.

Упродовж століть Дракон був символом влади імператора. Трон імператора звався Троном Дракона; його обличчя іменували Лицем Дракона. Щоб сповістити про смерть імператора, казали, що він вознісся на небо верхи на Драконі.

Народна уява пов’язує Дракона з хмарами, з дощем, якого нетерпляче чекають селяни, і з великими річками. «Земля єднається з Драконом» — так зазвичай кажуть про дощ. У VI сторіччі Чжан Сен’ю{93} створив настінний розпис, де зобразив чотирьох Драконів. Глядачі дорікнули йому тим, що він не намалював Драконам очей. Чжан з прикрістю знову взяв пензлі та домалював очі двом Драконам. Тієї ж миті «в повітрі спалахнули блискавки й загуркотів грім, у стіні утворилася тріщина, і Дракони полинули в небо. А ті двоє, що без очей, залишилися на місці».

Дракон Китайський має роги, пазурі та луску, а його хребет їжиться гострими зубцями. Його традиційно зображають з перлиною, яку він або ковтає, або випльовує; у цій перлині — його сила. Без неї він беззахисний.

Чжуан-цзи{94} розповідає про упертюха, котрий протягом трьох років ціною неймовірних зусиль навчився вбивати Драконів, але до кінця свого життя не мав жодної нагоди це зробити.

Елої та Морлоки

Герой роману «The Time Machine» («Машина часу»), опублікованого молодим Гербертом Веллсом{95} 1895 року, подорожує механічним апаратом у далеке майбутнє. Він виявляє, що людський рід розділився на два види: лагідних і беззахисних аристократів Елоїв, які живуть у занедбаних садах і харчуються фруктами, та Морлоків — підземне плем’я пролетарів, які осліпли через працю в темряві, однак і далі, спонукані давньою звичкою, дають рух складним іржавим агрегатам, які вже нічого не виробляють. Обидва світи з’єднані штольнями з крученими сходами. Безмісячними ночами Морлоки піднімаються з підземелля та пожирають Елоїв.

Героєві вдається втекти в теперішність. А на згадку він прихопив лише невідому зів’ялу квітку, що розсипається на порох, але розквітне через багато тисячоліть.

Ельфи

Ельфи — германського походження. Ми мало знаємо про те, які вони на вигляд, відомо лише, що підступні й маленькі. Вони крадуть майно та дітей. А ще полюбляють каверзувати. В Англії сплутане волосся дістало назву elf-lock (кучерик ельфа), бо вважалося справою рук Ельфів. Одне англосакське закляття приписує їм злостиву звичку пускати здаля невеличкі залізні стріли, що безслідно потрапляють під шкіру та завдають болю в нервах. Німецьке слово на позначення кошмарного сну — Alp, і етимологи виводять його від слова «ельф», оскільки за Середньовіччя було поширеним уявлення, буцімто Ельфи тиснуть сплячим на груди та навівають їм жахіття.

Єдиноріг

Перший опис Єдинорога майже збігається з останніми. За чотириста років до християнської ери грек Ктесій{96}, лікар Артаксеркса II Мнемона{97}, оповідає, що в царствах Індостану є вельми прудкі дикі віслюки з білою шерстю, шарлаховою головою, синіми очима та гострим рогом на лобі, а ріг цей білий біля основи, червоний на вістрі й абсолютно чорний посередині. Пліній додає деякі уточнення (VIII, 31):

«В Індії полюють на іншу тварину, Єдинорога, схожого тулубом на коня, головою — на оленя, ногами — на слона, хвостом — на вепра. Він гучно реве; посеред лоба в нього стирчить довгий чорний ріг. Кажуть, його неможливо впіймати живцем».

Сходознавець Шрадер{98} року 1892 висловив припущення, що на думку про Єдинорога греків могли навести деякі перські барельєфи, на яких бики зображувалися у профіль з одним рогом.

У написаних на початку VII століття «Етимологіях» Ісидора Севільського можна прочитати, що Єдиноріг ударом рога зазвичай убиває слона; схожою була перемога Каркадана{99} (носорога) під час другої подорожі Сіндбада-мореплавця[23]. Іншим супротивником Єдинорога є лев, і перебіг їхнього двобою відтворений у королівській октаві другої частини заплутаної епопеї «The Faerie Queene»[24]. Лев притуляється до дерева; Єдиноріг, опустивши голову, кидається на нього; лев відскакує вбік; Єдиноріг залишається стояти, припнутий до стовбура. Октава датована XVI століттям; на початку XVII століття об’єднання Англійського та Шотландського королівств звело разом у гербі Великої Британії англійського леопарда (лева) з шотландським Єдинорогом.

Середньовічні бестіарії вчать, що Єдинорога може впіймати дівчина; у «Physiologus Graecus»[25] читаємо: «Як його ловлять. Перед ним ставлять незайману дівчину, і він кидається їй на коліна, а дівчина пестить його та веде в королівський палац». Цю перемогу з виразними алегоричними мотивами ілюструють одна з медалей Пізанелло{100} та численні знамениті гобелени. Єдиноріг може символізувати Святого Духа, Ісуса, ртуть і зло. Твір Юнга «Psychologie und Alchemie»[26] (Цюріх, 1944) містить історію та аналіз цих символів.

Білий кінь із задніми ногами антилопи, бородою цапа та довгим вигнутим рогом на лобі — такою зазвичай зображають цю фантастичну тварину.

Леонардо да Вінчі вважає, що до полонення Єдинорога призводить почуттєвість; через неї він забуває про свою силу та вмощується на колінах у дівчини, а тоді його хапають мисливці.

Єдиноріг Китайський

Єдиноріг Китайський, або Цілінь, — одна з чотирьох божественних тварин; інші три: дракон, фенікс і черепаха. Єдиноріг — перша чотиринога тварина; він має оленячий тулуб, бичачий хвіст і кінські копита; на чолі в нього м’ясистий ріг; шерсть на хребті — п’яти різних кольорів, а на животі — брунатна або жовта. Він не топче зелених пасовиськ і нікому не заподіює шкоди. Його поява