Читати книгу - "Казино «Руаяль», Ян Ланкастер Флемінг"

— Сподіваюся, месьє задоволений? — спитав. — Ви помітили, який чіткий звук? Хіба це не чудовий ансамбль? — він зробив рукою широкий жест і скинув брови.

— О, вони просто чарівні, — підтвердив Бонд. — Я бажав би дослухати програму до кінця, — він посміхнувся при думці про роздратовані погляди, якими, ймовірно, зараз обмінюється подружжя Мюнців. — А апарат просто чудовий. Саме такий я шукав, щоби забрати на Ямайку.

Матіс саркастично посміхнувся і налаштував приймач на концерт із Риму.

— Ох ця твоя Ямайка... — він знову присів на ліжко.

Бонд кинув похмурий погляд.

— Що ж, не будемо плакати над розлитим молоком, — мовив. — Ніхто не очікував, що легенда протримається довго, але мене тривожить, як швидко вони нас розкусили.

Він перебрав у голові можливі варіанти. Чи могли росіяни зламати наші коди? Якщо це сталося, можна пакувати валізи та їхати додому. Тепер він і вся операція були як на долоні.

Матіс немов прочитав його думки.

— Це не могло статися через шифри, — сказав. — У будь-якому разі ми негайно повідомили Лондон, спричинивши справжній переполох, — він посміхнувся з єхидством давнього товариського суперництва. — А тепер — до справи, поки наші чудові «компаньйони» не видихнулися.

— По-перше, — він глибоко затягнувся «капоралем», — ти будеш задоволений своїм Номером Два. Вона — справжня красуня.

Бонд насупився. Задоволений його реакцією, Матіс повів далі: — У неї чорне волосся, блакитні очі та визначний... е-е-е... рельєф. Спереду і ззаду, — додав. — До того ж вона спеціаліст із радіозв’язку, що хоча й не додає їй сексуальності, але робить її ідеальною співробітницею «Радіо Стентор», а також моїм помічником у царині розповсюдження радіоприймачів на цьому багатому літньому курорті, — він підморгнув. — Ми оселилися в цьому готелі удвох, отже, моя помічниця буде завжди під рукою в разі, якщо ваше нове радіо зламається. Усі нові пристрої, навіть французького виробництва, спочатку завдають клопоту. Іноді навіть серед ночі, — додав і хитро підморгнув.

Бонда це не потішило.

— Якого біса вони надіслали мені жінку? — мовив розлючено він. — Вони думають, що ми тут на пікнік зібралися?

Матіс перебив Бонда.

— Заспокойся, любий Джеймсе. Вона — дівчина серйозна, такого помічника можна лише бажати, а також холодна, мов крига. Французькою розмовляє як француженка і справу знає досконало. Її прикриття ідеальне, отже, ручаюся, що ви добре спрацюєтеся. Що може бути природнішим, аніж підчепити на курорті красиву дівчину? Мільйонер із Ямайки, — він шанобливо кашлянув, — гаряча кров і таке інше, без жінки виглядатиме просто голим.

Бонд із сумнівом зітхнув.

— Ще сюрпризи є? — буркнув.

— Нічого особливого, — відповів Матіс. — Ле Шифр загніздився на своїй віллі, миль десять звідси узбережжям. Із ним — два охоронці. Виглядають вправно. Одного бачили в маленькому пансіоні у місті, де кілька днів тому оселилися три доволі загадкові суб’єкти. Можливо, вони — частина команди. Згідно з документами — чехи-апатриди, але один з наших стверджує, що мова, якою вони розмовляли у себе в номері, — болгарська. Болгар тут небагато. Їх використовують здебільшого проти турків та югославів. Вони дурнуваті, проте справні. Росіяни доручають їм найпростіші вбивства чи роблять їх цапами-відбувайлами у складніших справах.

— Щиро дякую. Цікаво, яка доля на мене чекає? — задумливо мовив Бонд. — Щось іще?

— Це все. Зайди перед ланчем до бару «Ермітаж». Я влаштую нам зустріч. А потім запросиш її на обід. Тоді виглядатиме природним твій прихід із нею в казино. Я теж там буду, але триматимуся на відстані. Прихоплю зі собою кілька надійних хлопців, які приглянуть за тобою. До речі, є один американець, на ім’я Лейтер, він зупинився в готелі. Фелікс Лейтер. Він із ЦРУ, працює у Фонтенбло. Лондон наказав тебе сповістити. Начебто непоганий. Може пригодитися.

Із радіо полилася швидка італійська скоромовка. Матіс вимкнув апарат, і вони обмінялися кількома фразами про приймач та оплату товару. Потім шумно розпрощались, Матіс, по-змовницьки підморгнувши Бонду, відбув.

Присівши біля вікна, Бонд занурився у роздуми. Нічого з того, що розказав йому Матіс, не втішало. Його не тільки повністю розкрили, а ще й приставили до нього професійне спостереження. Треба позбутися цього, перш ніж дійде до змагань із Ле Шифром за картярським столом. Росіяни не мають жодних забобонів щодо вбивства як методу розв’язання проблеми. А та жіночка — просто халепа якась! Він тяжко зітхнув. Жінки хороші для розваг. На роботі вони вічно плутаються під ногами, ускладнюють справи сексом, постійними образами та іншим емоційним мотлохом, що тягають із собою. Ці створіння потребують уваги та піклування.

— Чорт забирай! — вилаявся Бонд, потім, пригадавши Мюнців, вилаявся ще, цього разу гучніше, і вийшов із номера.

ДІВЧИНА ЗІ ШТАБ-КВАРТИРИ

Було дванадцята дня, коли Бонд залишив «Сплендід», а годинник на «mairie»[71] почав відбивати полуденний передзвін. У повітрі висів сильний запах хвої та мімози, а свіжополитий сад перед казино, прикрашений акуратними квітниками в обрамку рінистих доріжок, додавав цим своєрідним декораціям ненав’язливу умовність, що більше підходила балету, ніж мелодрамі.

Сонце сяяло, додаючи атмосфері безтурботної яскравості, яка, здавалося, провіщала нову еру повернення моди та процвітання цьому приморському містечку, яке, після стількох мінливостей долі, нарешті делікатно заявляло про своє існування.

Руаяль-лез-О, розташований у гирлі Сомми, де пласке узбережжя південної Пікардії поволі змінюється на стрімчаки Бретані, що тягнуться аж до Гавра, здебільшого повторив долю Трувіля[72].

Руаяль (ще без «О»[73]) починав як невеличке рибацьке селище, а до вершин слави як популярний морський курорт злетів за часів Другої Імперії[Період правління імператора Наполеона III (1852-1870), що став часом господарського піднесення Франції, період індустріальної революції.], і зліт цей був таким самим швидким, як і піднесення Трувіля. Але Довіль[74]придушив Трувіль, як і Руаяль після довгого періоду занепаду поступився Ле-Туке.

На рубежі сторіч, коли у приморських містечок справи були кепські, а в моду увійшло поєднувати відпочинок з «лікувальними процедурами» мінеральними водами, в пагорбах за Руаялем дуже доречно відкрили джерело, що містило достатню кількість сірчистих сполук, аби цілюще впливати на печінку. А оскільки французи завжди скаржаться на печінку, Руаяль швидко перейменували на Руаяль-лез-О, а місцева мінералка в торпедоподібних пляшках мало-помалу просочилась у меню готелів та вагонів-ресторанів.

Проте вона недовго опиралась об’єднаним зусиллям таких потужних супротивників, як «Віші», «Пер’є» та «Віттель»[75]. Сталася низка