Читати книгу - "Казино «Руаяль», Ян Ланкастер Флемінг"

— Дякую, сер, — відповів Бонд і попрямував до дверей.

— Хвилинку!

Бонд зупинився.

— Гадаю, вас треба підстрахувати. Дві голови краще, ніж одна. До того ж вам знадобиться зв’язковий. Я подумаю над цим. Із вами зв’яжуться в Руаялі. Хвилюватися не слід. Це буде надійна людина.

Бонд краще працював сам один, але з М. сперечатися було не варто. Бонд вийшов із кабінету, сподіваючись, що йому надішлють перевіреного агента, який не страждатиме дурістю або, що гірше, честолюбством.

L’ENNEMI ECOUTE

[67]

Деякі з цих подій двотижневої давнини промайнули в пам’яті Джеймса Бонда, коли прокинувся в номері готелю «Сплендід».

Він дістався Руаяль-лез-О два дні тому саме перед обідом. Жодних спроб зв’язатися з ним ніхто не робив, і коли він написав у книзі реєстрації «Джеймс Бонд, Порт-Марія, Ямайка», це не викликало й найменшого зацікавлення в очах консьєржа.

Здається, М. не дуже переймався прикриттям.

— На момент, коли ви з Ле Шифром вмоститеся за гральним столом, легенда у вас уже має бути, — наказав М. — Але виберіть щось таке, аби не надто виділятися з публіки.

Бонд добре знав Ямайку, тому попросив тримати зв’язок через Кінгстон, видаючи себе за багатого ямайського плантатора, батько якого заробив капітал на тютюні й цукрі, а син марнотратить його на біржі та в казино. Якщо хтось зацікавиться деталями, він відішле того до Чарльза ДаСільва з «Каффері», що в Кінгстоні, свого повіреного. А Чарльз підтвердить легенду.

Наступних два вечори та більшу частину ночі Бонд провів у казино, граючи в рулетку з рівними шансами за складною системою збільшення ставок. Якщо сповіщали про великий банк в «залізку», то неодмінно приєднувався. Коли програвав, ставив ще раз і відмовлявся продовжувати, програвавши удруге.

Таким чином він заробив три мільйони франків, надаючи собі змогу потренувати витримку і так зване «чуття гри». Вивчив географію казино й міцно тримав картинку в пам’яті. А найголовніше, він отримав змогу поспостерігати за Ле Шифром за різними столами й із жалем констатував, що той грає бездоганно і йому щастить.

Бонд любив ситно поснідати. Прийнявши холодний душ, він влаштувався за писемним бюро перед вікном. Милувався чудовим ранком та випив півпінти[68] охолодженого апельсинового соку, з’їв яєчню з трьох яєць із беконом і закінчив сніданок подвійною кавою без цукру. Потім запалив першу за день цигарку зі суміші балканського й турецького тютюну, виготовлену за особливим замовленням у фірмі «Морландз», що на Гросвенор-стрит, і спостерігав за лінивими хвилями, котрі лизали берег довгого пляжу. Рибальські човни з Дьєппа, витягнувшись у лінію на горизонті, маячіли у синьому червневому серпанку в супроводі зграї сріблявих чайок.

Телефонний дзвінок перервав його роздуми. Консьєрж повідомив, що директор компанії «Радіо Стентор» чекає на нього у вестибюлі зі замовленим у Парижі радіоприймачем.

— Саме вчасно, — відповів Бонд. — Запросіть його піднятися.

Таке прикриття використало Друге бюро для свого зв’язкового, надісланого для співпраці з Бондом. Бонд в очікуванні дивився на двері, сподіваючись, що радіоди-ректором виявиться Матіс.

Коли у дверях постав Матіс — респектабельний бізнесмен з великою прямокутною коробкою, яку тримав за шкіряні рукоятки, — Бонд широко усміхнувся і сердечно б обійняв Матіса, якби той раптом не нахмурився і не підняв застережливо вільну руку, обережно зачиняючи за собою двері.

— Я щойно прибув з Парижа, месьє, і це радіоприймач, який ви замовили — п’ятиламповий, супергет[69] — здається, саме так це зветься англійською. Зможете ловити з Руаяля майже всі європейські столиці. Тут у радіусі сорока миль нема жодної гори.

— Виглядає чудово, — зауважив Бонд, піднімаючи брови на знак здивування такою таємничістю.

Не звертаючи уваги, Матіс поставив розпакований радіоприймач на підлогу поруч з вимкненим електрокаміном.

— Початок дванадцятої, — мовив, — зараз із Риму мають передавати на середніх хвилях «Compagnons de la Chanson[70]». Вони гастролюють Європою. Подивимось, який прийом тут. Заодно й апарат перевіримо, — підморгнув Матіс.

Бонд побачив, що той до упору повернув ручку гучності; засвітилася червона лампочка — індикатор довгих хвиль, але приймач мовчав.

Матіс підкрутив щось на задній стінці, й невеличка кімната раптом наповнилася статичним шумом радіоперешкод. Матіс кілька секунд схвально поглядав на апарат, потім вимкнув його і голосом, повним тривоги, сказав:

— Дорогий месьє... Вибачте щиро... Поганий прийом... — і покрутив ручку налаштування. Після кількох спроб із динаміків полилася мелодійна французька пісня. Матіс підвівся, наблизився до Бонда, поплескав того по спині й стиснув руку так сильно, що хруснули пальці.

Бонд посміхнувся.

— Що в біса це означає? — запитав.

— Мій любий друже, — радісно повідомив Матіс, — тебе розкрито на всі сто. Там нагорі, — він показав пальцем на стелю, — зараз перебуває або месьє Мюнц, або його псевдодружина, начебто прикута до ліжка грипом, і він чи вона повністю оглухлі та, сподіваюсь, у сильному розпачі, — задоволено посміхнувся Матіс, побачивши недовірливо-похмурий вираз Бонда.

Сівши на ліжко, Матіс нігтем великого пальця розпечатав пачку «капораль». Бонд чекав.

Задоволений враженням, яке його слова справили на Бонда, Матіс заговорив серйозно.

— Як це сталося, не знаю. Думаю, вони сіли тобі на хвіст за кілька днів до твого приїзду. Підготувалися ґрунтовно. Поверхом вище живе подружжя Мюнців. Він — німець, вона — звідкілясь із Центральної Європи, можливо чешка. Це — старомодний готель, за електрокамінами є димарі, якими давно не користуються. А тут, — він показав на стіну кількома дюймами вище каміна, — розміщений потужний радіомікрофон. Дроти тягнуться по димареві до електрокаміна Мюнців, де встановлено підсилювач. У кімнаті є записувальний пристрій і пара навушників, через які Мюнци слухають по черзі. Саме тому мадам Мюнц хворіє і через це харчується тільки в ліжку, а месьє Мюнц має невідривно перебувати біля дружини, замість того, щоб насолоджуватися сонцем і азартними іграми на цьому чудовому курорті.

— Дещо з цього зуміли дізнатися, бо, з одного боку, ми, французи, неймовірно розумні. Ну, а все інше — після того, як розгвинтили камін за кілька годин до твого приїзду.

Бонд недовірливо наблизився і оглянув болти, що прикріплювали панель до стіни. У пазах виявилися свіжі подряпини.

— А зараз ще трохи поклеїмо дурня, — мовив Матіс, підійшов до приймача, який транслював присутнім на обох поверхах слухачам мелодійні