Читати книгу - "Заборонена книга .Частина 2, Lady V"

Коли вибух затих, друзі залишилися стояти посеред руїн храму. Кімната, яка була наповнена темрявою, тепер здавалася занадто тихою. Свічки погасли, а кристал Серця Темряви, що щойно випромінював неймовірну силу, перетворився на купу уламків, що розсипалися під їхніми ногами.

«Це все?» — тихо спитала Соня, озираючись навколо, ніби очікуючи на щось більше. «Ми перемогли?»

Макс важко дихав, його серце калатало. Він подивився на залишки кристала і лише зітхнув. «Я сподіваюся, що так. Серце знищено. Темрява мала зникнути разом із ним».

Аня повільно опустилася на коліна, вдивляючись у уламки. Вона не могла позбутися відчуття, що щось залишилося незавершеним. «Але чому я все ще відчуваю його? Ніби щось залишилося, щось, що ми не бачимо».

Левко мовчав, стоячи на краю кімнати і дивлячись на те, що залишилося від храму. Його обличчя було напруженим, а очі пильними, ніби він очікував, що темрява ось-ось знову повернеться.

Повернення до міста

Рішення було прийнято швидко. Вони вирішили залишити храм і повернутися до міста, щоб переконатися, що всі наслідки ритуалу дійсно зникли. Дорога назад через ліс здавалася набагато тихішою, ніж раніше. Ніби сама природа тепер вдихнула полегшення. Але це не знімало напруги.

«Все здається занадто простим», — прошепотів Левко, коли вони йшли стежкою. «Чому я відчуваю, що це лише тимчасове перемир’я?»

Макс кивнув, але не відповів. Він розумів, що, незважаючи на їхню перемогу, щось ще лишалося невідомим. Можливо, темрява не зникла повністю або в них просто залишився страх після всього пережитого.

Коли вони повернулися до міста, перше, що привернуло їхню увагу, була тиша. Місто здавалося порожнім — ні шуму автомобілів, ні гомону людей. Все стояло, ніби замерзло в часі.

«Що тут відбувається?» — спитала Соня, дивлячись на порожні вулиці. «Де всі?»

Невидимий наслідок

Вони розділилися, щоб обшукати місто. Кожен пішов у різні напрямки, намагаючись зрозуміти, куди поділися всі люди. Вулиці, які колись були заповнені життям, тепер виглядали, як привиди минулого.

Левко зайшов до місцевого кафе, де зазвичай було людно. Але й там не було нікого. Стільці були порожніми, чашки недоторкані, але людей не було.

Макс, перевіряючи головну площу, не побачив жодної душі. Навіть птахи, які раніше кружляли над містом, здавалися зниклими.

«Це не правильно», — сказав він собі. «Щось пішло не так».

Аня підійшла до головної бібліотеки, намагаючись знайти бібліотекарку, яка була ключовою фігурою в їхньому пошуку. Але бібліотека теж була порожня. Книги все ще лежали на своїх місцях, але нікого всередині не було.

Голоси з минулого

«Ти чуєш це?» — раптом запитала Соня, коли вони знову зібралися разом на площі.

«Що саме?» — відповів Левко, але раптом замовк, коли почув тихий шепіт. Це був майже невловимий звук, ніби хтось десь далеко говорив, але слова не можна було розібрати.

Макс застиг на місці, слухаючи. «Це… це як голоси, але я не можу зрозуміти, звідки вони йдуть».

Шепіт ставав дедалі голоснішим, і незабаром він заполонив увесь простір навколо них. Їм здавалося, що ці голоси виходили з самого повітря, ніби місто говорило до них. Голоси звучали давніми мовами, іноді зрозумілими, іноді незрозумілими, але всі вони повторювали одне: «Темрява не зникла».

Сліди зниклих

Друзі почали панікувати. Вони не розуміли, що відбувається. Чому місто спорожніло? Що сталося з людьми? І головне — що вони повинні були зробити далі?

«Можливо, це була пастка», — сказав Левко, нервово дивлячись навколо. «Можливо, знищення Серця не зупинило темряву, а лише випустило її на волю».

«Ми повинні повернутися до книги», — рішуче сказала Аня. «Можливо, ми щось пропустили. Є ще якась відповідь».

Вони поспішили до бібліотеки, де зберігалася книга. Але, як тільки вони відкрили двері, перед ними з’явилася несподівана сцена — всі сторінки книги були вирвані. Тільки порожня обкладинка лежала на столі.

«Як це можливо?» — викрикнув Макс. «Ми залишили її в безпеці».

«Хтось був тут до нас», — прошепотіла Соня. «Хтось не хоче, щоб ми дізналися правду».

Новий ворог?

Це було останнє, що вони могли собі уявити. Друзі зрозуміли, що їхні дії привели до ще більших наслідків, і тепер темрява не лише залишилася, але й могла набувати нових форм. Хтось чи щось було тепер у грі, і воно знало, як маніпулювати їхніми діями.

Макс обвів поглядом друзів. «Ми мусимо знайти спосіб дізнатися, що відбулося насправді. Якщо книга зникла, значить, є ще інші джерела інформації. Ми повинні знайти їх, перш ніж буде пізно».

Кінець глави

Темрява залишилася. І тепер вона переслідувала їх не лише як сила, але й як невидимий ворог, що грав на їхніх страхах і слабкостях. Місто змінилося назавжди, і тепер друзі мусили знайти спосіб зупинити те, що вони ненароком пробудили.