Читати книгу - "Коли війна стане спогадом, Нік Гравіско"

Натомість в Україні було три складові, яких не було в жодній іншій країні світу – передова армія і ВПК, найкраща і зростаюча індустрія з виробництва і застосування дронів розвиток якої співпав з дроновою революцією в світі, і третя складова – Україна була і залишалась одним з найбільших виробників та експортерів аграрної продукції в світі. Звичайно в Україні існували інші галузі та підприємства, але найбільш конкурентоздатні на світовому ринку були саме ці три.

В післявоєнний період міжнародний авторитет, пізнаванність, та і загалом ставлення до України і українців в світі дуже змінилося в кращий бік, багато країн почали співпрацю з українцями, особливо що стосувалося підрядів на відбудову в післявоєнний період. Враховуючи ліберальний рівень податків, простоту ведення бізнесу та прозору політику влади до інвесторів, в Україну почали вкладатися великі інвестиції та капітали, засновувались нові підприємства як іноземцями так і українцями, стрімко почали зростати традиційні галузі української економіки, в якийсь період до України навіть почали переводити головні офіси світові лідери в тих чи інших галузях та індустріях, з метою легальної оптимізації їх податкового навантаження, яке було набагато більше в країнах їх походження ніж в Україні.

Особливо вдалим кроком українського уряду стало запровадження, так званої локалізації для іноземних інвесторів, тобто будь-яка продукція, послуги чи інший бізнес що вівся в Україні повинен бут використовувати в своїй собівартості українські складники  на рівні не меншому ніж 70-80%, це дало надзвичайний поштовх в розвитку суміжних українських індустрій, галузей, та ринку послуг. Іноземні інвестори досить добре сприймали цю політику, адже вона була доволі гнучка в залежності від галузі та напрямку, та починалася з 30%-ної локалізації в перший рік і виходила на рівень 70-80% лише через 5 років діяльності іноземного підприємства в Україні. Це надало змогу вибухового розвитку не тільки українського національного бізнесу, а і інших галузей української економіки і суспільного життя, зокрема науки, українська наука та освіта нарешті здобула дійсний платоспроможний попит на свої послуги, в країні почали потужно розвиватися наукові центри та галузеві наукові інститути.

В питанні видобутку природних ресурсів іноземними інвесторами Україна завжди залишала за собою частку не меншу ніж 51% і стимулювала інвесторів проводити глибинну переробку продукцію на території України з метою зростання національної економіки. Що стосується галузей та індустрій, яких не існувало в Україні взагалі, держава звільняла такі підприємства від оподаткування повністю за виключенням податкових соціальних внесків на 5-10 років, але політика локалізації до таких підприємств застосовувалась в повному обсязі. Логіка тут була така - якщо в нас в країні не існує  цієї індустрії то природно ми не можемо отримати з неї і податки, отже хай ми і далі не будемо отримувати ці податки, але через 10 років ми отримуємо потужну індустрію і нові галузі, які нам дадуть високотехнологічні робочі місця та ті ж самі великі податки, аніж ми не будемо мати через ці 10 років ні податків ні нових високотехнологічних підприємств.

Яскравим прикладом такого підходу стала модерна високотехнологічна українська індустрія виробництва високопродуктивних комп’ютерних чипів та мікросхем, якої в 2026 році не існувало взагалі, а вже в 2033-36 роках це була одна із провідних індустрій виробництва чипів в світі. Виробництво дронів і дронова революція потребувала виробництва таких чипів саме в Україні, так як Україна стала і залишалася світовим лідером з виробництва та застосування дронів. І таких прикладів, народження нових галузей в економіці України, було досить багато. Україна поступово ставала новим світовим економічним тигром, інвестиції в українську економіки приносили великі прибутки з яких сплачувались низькі податки.

В країні також почав досить потужно розвиватися фінансовий сектор – був створений фондовий ринок з безліччю інструментів, простий кредитний і борговий ринок, фізичні особи і підприємства могли досить легко і безпечно інвестувати власні кошти в українську економіку.