Читати книгу - "Я тебе не забуду, Лана Цисаревська"

- Якщо вони на міст, то все! - крикнув водій.  

- Чому? - запитала Катя, але я вже зрозумів, про що він говорить.  

Міст був старим, вузьким, розрахованим максимум на одну машину.  

- Я перегороджу їм дорогу, - додав водій.  

Вантажівка різко встала впоперек мосту, і моя машина загальмувала за кілька метрів від нас, ледь не врізавшись. Двоє з викрадачів вискочили з салону і кинулися врозтіч.  

- Катю, залишайся тут! - крикнув я і стрибнув на землю.   

Третій хлопець, який залишився за кермом, не встиг втекти. Замість цього він спробував завести мою машину знову, але водій «КамАЗа» швидко підійшов, витягнувши його з-за керма одним рухом.  

- Усе, щеня, - сказав він, міцно тримаючись за хлопця.  

Катя, стоячи поруч із вантажівкою, набирала номер поліції.  

- Дякую вам... - видихнув я, обдивлячись  свою машину з усіх боків.  

- Та годі, - махнув рукою водій. - Клич мене Санич. Ось такі в нас тут пригоди...  

За годину, коли поліція приїхала і забрала викрадачів, я сів за кермо, відчуваючи, як напруга покидає тіло. Катя сіла поруч.   

- Сподіваюся, більше пригод сьогодні не буде, - пробурмотів я, рушивши вперед.