Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

Деканат філологічного факультету займав весь лівий блок другого поверху головного корпусу. Широкі вікна з важкими бордовими гардинами пропускали тьмяне осіннє світло, яке відбивалося від полірованого покриття старовинних дубових столів. Злата сиділа на жорсткому стільці перед кабінетом заступниці декана, перечитуючи свою заяву на стажування, яку вона заповнила напередодні.

Браслет з кулоном-ключиком холодив зап'ястя. Злата несвідомо крутила його, прокручуючи в голові слова Дамира. «Все просто, — говорив він, коли вони зустрілися вчора біля фонтану. — Ти подаєш заяву, проходиш співбесіду і отримуєш доступ до архіву. Ніхто не запідозрить першокурсницю з майже відмінними оцінками».

Двері кабінету відчинилися, і на порозі з'явилася Лідія Вікторівна Шумська, заступниця декана, струнка жінка з пронизливим поглядом і зібраним у тугий пучок русявим волоссям.

— Заходьте, — сказала вона, відступаючи вбік, щоб пропустити Злату.

Кабінет був майже таким, як Злата його уявляла — шафи з документами, комп'ютер на столі, кілька дипломів у рамках на стіні. Єдиною несподіванкою була колекція мініатюрних керамічних сов, розставлених на полиці за робочим столом.

— Сідайте, — Шумська кивнула на стілець. — Ваша заява на стажування в деканаті виглядає непогано, Золотарьова. Але мене цікавить, чому першокурсниця хоче витрачати свій час на паперову роботу замість того, щоб зосередитися на навчанні?

Злата випрямила спину, налаштовуючись на режим ідеальної студентки, який вона відпрацьовувала роками.

— Хочу розвивати не лише теоретичні знання, а й практичні навички. Досвід адміністративної роботи буде корисним для майбутньої кар'єри.

Шумська подивилася на неї з підозрою.

— Я перевірила ваші оцінки. Загалом непогано, але математика явно кульгає. Дивно, що ви несподівано отримали «відмінно» за модульну контрольну, хоча попередні роботи були на межі провалу.

Злата відчула, як її шия покривається плямами румʼянцю, але зусиллям волі зберегла спокійний вираз обличчя.

— Я багато працювала над предметом. Брала додаткові консультації, — відповіла вона, уникаючи прямого погляду.

— У доцента Валерського? — Шумська побавилася ручкою, постукуючи нею по столу.

Ручка була незвичайною — масивною, з темно-зеленого металу з золотою гравіровкою «LVS». Явно дорога річ, не з канцелярського набору. Злата вчепилася поглядом за цей предмет, намагаючись приховати раптову тривогу.

— Так, він дуже допоміг мені зрозуміти матеріал.

— Цікаво, — Шумська відклала ручку і розгорнула папку з документами. — Добре, умови стажування такі: двадцять годин на тиждень, основні обов'язки — сортування документів, внесення даних до електронної системи, допомога з кореспонденцією. Робота почнеться наступного тижня. Згодні?

Злата кивнула, відчуваючи полегшення від зміни теми.

— Так, мене все влаштовує.

— Чудово, — Шумська простягнула їй документ. — Підпишіть угоду про конфіденційність. Ви матимете доступ до особистих даних студентів та викладачів. Будь-яке розголошення — підстава для відрахування.

Злата взяла документ і підписала, не читаючи. Її думки крутилися навколо того, скільки Шумська знає про її оцінки і про Валерського. Чи звернула вона увагу на цю ситуацію випадково, чи вже є якісь підозри?

— Також мушу вас попередити, — продовжила Шумська, коли Злата повернула підписаний папір, — що наступного місяця ми запускаємо нову електронну систему обліку. Всі попередні записи будуть ретельно перевірені перед перенесенням. На випадок, якщо ви... цікавитесь такими речами.

Її погляд став гострим, наче лезо скальпеля, і Злата відчула, як холодок пробіг по спині. Шумська явно не просто попереджала — вона натякала, що знає більше, ніж говорить.

— Дякую за інформацію, — відповіла Злата рівним голосом.

— Ми працюємо в кабінеті 204, з дев'ятої до шостої. Чекаю вас у понеділок о десятій, — Шумська підвелася, даючи зрозуміти, що розмова закінчена.

Коли Злата вийшла з кабінету, її телефон завібрував у кишені. Повідомлення від Дамира: «Як пройшло? Зустрінемося за п'ятнадцять хвилин у кав'ярні «Black Cup»».

Вийшовши з будівлі, Злата попрямувала до невеликої кав'ярні неподалік від університету. Дамир уже чекав на неї за столиком у кутку, перед ним стояла чашка з еспресо.

— Ну що? — запитав він, коли вона сіла напроти.

— Мене взяли, — Злата стишила голос. — Починаю з понеділка. Але Шумська питала про мої оцінки з математики і про Валерського.

Дамир насупився.

— Вона щось конкретне сказала?

— Не прямо, але натякнула, що всі записи перевірятимуть перед перенесенням до нової системи, — Злата замовила латте у офіціантки, яка підійшла до столика.

— Це погано, — Дамир потер підборіддя. — Значить, у нас менше часу, ніж я думав. Потрібно діяти швидше.

Він дістав з внутрішньої кишені піджака невелику флешку, схожу на ту, що зберігала Злата в зеленому рюкзаку, але сріблястого кольору.

— Ось, — він простягнув їй флешку. — Тут програма, яка допоможе тобі знайти і відкорегувати потрібні записи. Просто вставляєш у комп'ютер, запускаєш і слідуєш інструкціям.