Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Хіба не бачиш відчай у моїх очах?

Графиня Еленор

Я думаю... чи ми не помилились, 

Коли своїм бажанням підкорились? 

Повір, ти завжди у моїх думках, 

А в час тривоги – і у молитвах. 

Та обережність все ж нам не завадить: 

Не відаєм, коли нас щастя зрадить.

Лорд Домінік

Ти... відмовляєшся від нас… від мене?

Графиня Еленор

Себе не уявляю я без тебе.

Лорд Домінік

Тоді чому слова твої сумні, 

Хіба не довіряєш ти мені? 

Графиня Еленор

Я вірю тобі й вірила завжди, 

І знаю вже, зустрінемось коли. 

Аластер повернеться за два дні, 

І зустріч матиме в шанованій сім’ї… 

Вони влаштують бал для всіх вельмож, 

Тож я тебе запрошую також!

(Графиня всміхнулася, та Домінік випустив її руку зі своїх долонь, відвернувся)

Лорд Домінік

Велика честь і небувале щастя: 

Ховатися за спинами гостей 

Й спостерігати, як ти з чоловіком 

Кружляєш  перший-другий танець свій… 

Графиня Еленор

Я обіцяю: третій танець – твій!

Лорд Домінік

Але, я хочу їх усі… Всі рухи й дотики твої!

Графиня Еленор

"Бажання сильні, милий друже мій, 

Загрожують руйнацією мрій. 

Життя без мрії – сіре існування, 

Задумайся: чи має сенс бажання?..»

Лорд Домінік

"Така далека стала моя мрія, 

Така далека, що й бажати я не смію…»

Графиня Еленор

Ти читав «Слова на пелюстках» Шарлін?

Лорд Домінік

Я люблю поезію.

(Налетів сильний порив вітру і наче підштовхнув дві постаті. Барон Клемон і графиня Блейк злилися в міцних обіймах, скріпивши їх пристрасним поцілунком. Як на зло, полився густий, але на диво теплий весняний дощ. Домінік і Еленор насилу відірвалися одне від одного. Графиня швидко промовила)

Графиня Еленор

Дощ... Лорейна… Я мушу йти, 

Вирішуй, чи на бал прийти! 

(З цими словами графиня звільнилася від обіймів барона і кинулася бігти геть, притримуючи складки сукні, яка дуже швидко намокала. Добігши до повороту живої квіткової огорожі, Еленор Блейк побачила, що назустріч їй вже поспішають Лорейна зі служницею Дорі. Над головами вони тримали широкі кольорові парасольки. Лорейна кинулася до тітки, намагаючись захистити її від дощу. Графиня вже збиралася сварити вихованку за те, що не зайшла в дім до того, як почався дощ, але в цю мить їх наздогнав барон Клемон – вже не сухий, та ще й не дуже мокрий. Дорі квапливо простягла над ним парасольку. Навіть не глянувши більше на барона, графиня Блейк обняла Лорейну за плечі так, щоб дівчина не могла бачити Домініка і сказала)

Графиня Еленор

Бароне Клемон, коли граф повернеться –

Я передам йому Ваші слова, 

А зараз, вибачте, маємо попрощатися! 

Дорі! Проведи лорда, йому вже час іти.

(Еленор швидко повела Лорейну в дім, обережно ступаючи по мокрій траві. Барон Клемон так і не зміг видушити з себе слова прощання: покірно йшов за Дорі, навіть не помічаючи, як складно низенькій служниці тримати над ним парасольку, але вона дуже старалася… 

Дощ скінчився, коли Домінік вже їхав у своєму розкішному екіпажі вулицями міста. Дивлячись на краплі дощу на склі, він думав: прийти чи не прийти на бал, щоб побачити Еленор. Коли самотня крапелька, за якою спостерігав барон – скотилася і зникла, він вирішив, що таки прийде!)

***************