Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
(Барон Клемон глянув туди, куди недавно пішла Лорейна і розсміявся. На сміх цей садівники повернулися в їхній бік, але зустрівшись поглядом з графинею, знову взялися за роботу)
Лорд Домінік
Лорейна? Ваша вихованка?
Мені вона здалась лише дитям!
Ви ж запідозрили її у тому,
Що не присниться їй і в сні страшному.
Хіба в її голівці молодій,
Знайдеться місце для таких простих подій?
Повірте, леді, вона про мене вмить забуде
Коли, скажімо, нову сукню вибирати буде.
(Графиня раптом лукаво всміхнулася і підійшла ближче, голос її тепер був впевненішим, зникло тремтіння)
Графиня Еленор
Таких, як ти – забути дуже важко!
В яких Лорейна не була б думках,
Вже заслужив ти місце в її снах…
Лорд Домінік
Солодким голосом медові ці слова,
Тобі дали на мене всі права!
(Барон Клемон поривається обняти графиню, та вона відступає, ухиляється і швидко йде вздовж такої ж огорожі з кущів, тільки в протилежний бік від того, куди пішла Лорейна. Довга сукня з коричневого шовку заважає йти, але притримуючи її складки, графиня пришвидшує крок і невдовзі зникає за поворотом. Барон Клемон, стримуючи схвильоване дихання – оглянувся, а потім теж швидко рушив слідом за графинею. Домінік ішов і йому здавалося, що він відчуває ледь вловимий запах парфумів графині – суміш ванілі і, напевно, кориці… Він ішов, уявляючи собі тоненьку ниточку, яка вела його до такої бажаної мети. Навіть сильні аромати весняних квітів не могли збити його з вірного шляху. За поворотом, Домінік сподівався побачити графиню, але натомість наткнувся на маленький і старий, але не занедбаний фонтан. Звична кругла форма, заповнена водою, а в центрі – п’ять невеличких глиняних дельфінів, що стоять на хвостах і випускають з продовгуватих мордочок тоненькі цівочки води. Над фонтаном нависали густі зарослі білого бузку. Квіти вже на днях мали розпуститися, де-не-де листя і цвіт торкалися води. Здійнявся вітер, хвилюючи прозору гладь. Домінік тільки зараз помітив, що небо вкрилося важкими темними хмарами – невдовзі почнеться дощ)
Лорд Домінік
Графине... Елен, де ти?
Я зараз буду змушений піти,
Залишитись не можу довше.
Та й скоро дощ піде… Виходь!
Графиня Еленор
Я тут... Тихіше.
(Домінік підійшов ближче до фонтану і побачив графиню. Еленор сиділа на краєчку в тіні бузку, тому барон не відразу її помітив. Він наблизився і графиня простягнула йому руку, підвелася. Якийсь час вони просто дивилися одне на одного, потім барон припав поцілунком до її руки, іншою рукою вона погладила його по щоці, всміхнулася)
Лорд Домінік
Я скучив, Елен, дуже.
Графиня Еленор
Я знаю... Інакше ти б не ризикнув приїхати.
Лорд Домінік
Коли тепер побачимося знову?
Графиня Еленор
Ми ще не попрощалися з тобою…
Лорд Домінік
Скоро попрощаємося – з першими краплями дощу.
Графиня Еленор
Як твої справи? Вихор вже одужав?
Лорд Домінік
Нащо хвилини швидкоплинні ці марнуєш,
Коли на двох нам залишилась лише мить?..
Тебе мої нудні цікавлять справи,
В коня ж мого – здоров’я небувале…
Графиня Еленор
Я знаю... просто так спитала.
Ти кажеш, скоро піде дощ?
А й справді: на воді вже видно краплі –
Треба знайти Лорейну, щоб не змокла…
Лорд Домінік
Облиш... на неї маєш час,
Зараз подумай ти про нас!
Я більше так не можу, не витримую
Мені потрібна ти як вдень, так і вночі…
І що з цим маю вдіяти, скажи!
Твоє мовчання викликає в мене страх,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд», після закриття браузера.
