Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Графиня Еленор

Лорейно, люба, прогуляйся трохи 

День видавсь теплий, сонячний на диво, 

Й краса така кругом… пройдися! 

А я з бароном матиму розмову, 

Твоя ж присутність – не обов’язкова. 

Лорейна

Так, тітонько, я не буду заважати 

День справді гарний – як не прогулятись? 

(Лорейна – трохи засмучена, але з усмішкою вклоняється і залишає тітку з бароном. Вона хотіла лишитись, але зовсім не тому, що їй цікаво було, про що йтиме розмова. Просто добра і лагідна вдачею дівчина пройнялася щирим співчуттям до молодого лорда, коли дізналася його історію. У неї викликало захоплення те, з якою мужністю тримався цей вродливий чоловік, наче на його плечах і не лежав тягар важкої втрати. І, звичайно, наївній Лорейні і не спадала на думку істинна причина несподіваного візиту молодого лорда до її тітки. Отож, послухавшись, дівчина повільно пішла вздовж живої огорожі з квітів та кущів, час-від-часу легенько торкаючись долонею то червоних, то білих суцвіть. Коли тендітна фігурка в темно-синій сукні зникла за поворотом, графиня заговорила тихо, але суворо і впевнено)

Графиня Еленор

Як необачно, необдумано й безглуздо 

Без попередження й вагомої причини… 

З’явились Ви з візитом цьої днини!

Лорд Домінік

Ви гніваєтеся, графине?

Графиня Еленор

Ні, я хвилююся...

Лорд Домінік

За мене?

Графиня Еленор

Ні, за... нас.

(Після цих слів, лорд Домінік сідає на лавочку поряд з графинею і бере її за рук – його обличчя сяє щасливою усмішкою. Графиня ж серйозна. Вона вириває руку і різко підводиться. Говорить, повернувшись спиною до барона, голос її помітно тремтить)

Графиня Еленор

Заради Неба, в руках себе тримайте, сер! 

Ми не одні й сама Ваша поява – 

Уже причина для пліток і пересуд. 

Як Ви наважились приїхати тепер, 

Коли мій чоловік далеко, в справах? 

Та ж не повірить найостанніший із слуг, 

Що Ви навідалися в гості, наче друг!

Лорд Домінік

Клянусь, графине, найстрашнішим покаранням 

Було б для мене це Ваше зізнання, 

Що став для Вас я… лише другом. 

Тоді між нами не лишилося б образ – 

Ви бачили б мене… в останній раз!

Графиня Еленор

Не варто, Домініку, тут не місце і не час! 

Я добре знаю, що привело до мене Вас.

Лорд Домінік

О, люба леді! Хіба і досі потрібні нам слова, 

Щоб виразити наші почуття? 

Пройшов вже довгий час, 

Як я востаннє бачив Вас. 

Й відтоді: ані побачення, ні звісточки не було 

Я вже подумав – Ви мене забули, 

А може… граф довідався про нас?..

Графиня Еленор

Про це дізналися б Ви першим в той же час!

Лорд Домінік

Тоді молю, скажіть, чим я образив Вас? 

Чим заслужив цей холод і суворість… 

Ви навіть бачити мене не раді, певен я 

Чому тоді до мене стоїте спиною?.. 

(Графиня Еленор повільно повернулася до барона, на її обличчі з’явилася сумна усмішка. Вона боязко оглянулася і тихо заговорила)

Графиня Еленор

Того, яка я рада зустрічі із Вами –  

Не зможу передати я словами. 

Та за таких обставин небезпечних, 

Візит Ваш… дуже недоречний. 

Не тільки слуг нам треба стерегтися – 

Лорейні… дивним гостем Ви здалися.