Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Тебе мені дали ще немовлям, 

В любові і турботі ти зросла 

Та, Небо свідок, мені спокою нема 

Й не буде, мабуть, доки я жива… 

Лорейна

Що Вас турбує, тітонько? 

Графиня Еленор

Твоє майбутнє, дівчинко, 

Твоє життя… 

Усе, чого я прагну – 

Щоб ти щасливою була.

(Лорейна здивовано відпускає руку тітки, всміхається)

Лорейна

Цілком щаслива я 

І Небу дякую щодня, 

Що Ви зі мною, й дядько Ал 

І Дікон, і мій батько… 

Ви – вся моя родина, 

Лиш поряд з вами я – щаслива! 

(Графиня сумно всміхається, хитаючи головою. Просить Лорейну підвестися і роздивляючись тендітну фігуру дівчини, каже з гордістю і хвилюванням)

Графиня Еленор

З весною, Лорі, розцвіла і ти 

Ще не доросла, та вже й не дитина. 

Збагни, наблизилася та година, 

І нареченого пора тобі знайти. 

Я вже не перший день над цим міркую… 

Мої слова у тебе викликають страх. 

Даремно, люба, ти так зблідла 

Я з батьком твоїм бачилась на днях, 

Ми з ним про тебе говорили. 

Скажу: вагався довго грізний генерал, 

Та все ж дав дозвіл… на Весняний Бал!

(Бліде обличчя Лорейни здається зовсім білим на тлі темно-синьої легкої сукні. Руки дівчини починають тремтіти, в очах – тривога)

Лорейна

Нареченого... для… м-мене? 

І батько… згоду дав? 

Графиня Еленор

Ти не хвилюйся, мила, 

В твоєму віці я… 

(Графиня не договорила, бо в цю мить в саду з’являється молода служниця Дорі, яка повідомляє, що прибув барон Клемон і просить про зустріч з графинею Блейк) 

Служниця Дорі

О, пані, вибачте мене! 

До Вас барон Клемон… 

Прийшов з візитом. 

Накажете його прийняти, 

А чи просити зачекати? 

(Графиня Еленор на мить розгублюється, але швидко відновлює спокій. Всміхнувшись Лорейні, привітно каже служниці)

Графиня Еленор

Барон Клемон… Як несподівано! 

Що ж, ми завжди раді гостям, 

Й приймаєм їх без злості. 

Запроси, Дорі, ми поспілкуємося з ним! 

Служниця Дорі

Слухаюся, пані!

(Служниця йде, а графиня розповідає Лорейні про те, який благородний і багатий чоловік лорд Домінік, він же – барон Клемон, та яке жахливе лихо спіткало його в такому молодому віці, адже вся його родина загинула і він зовсім самотній. На момент появи служниці з молодим бароном, Лорейна так і залишається стояти перед тіткою, руки її тремтять ще більше)

Лорд Домінік

Графине Блейк, який я радий зустрічі! 

Сподіваюся, я не завадив Вам? 

А ця юна леді… Мабуть, Ваша вихованка? 

Я пам’ятаю, Ви про неї говорили. 

(Лорд Домінік – високий, вродливий молодий чоловік, вишукано і елегантно вдягнений – нахиляється і цілує простягнуту руку графині. Еленор Блейк помітно здригнулася і трохи різко забрала руку, а лорд Домінік при цьому ледь помітно всміхнувся, але спокійно випрямився і вклонився Лорейні. Дівчина зніяковіла і зашарілася, але присіла в глибокому реверансі і, опустивши очі, тремтячим голосом промовила)

Лорейна

Бароне Клемон, ми раді вітати Вас 

В нашому домі, 

Хоч причини Вашого візиту – 

Нам поки невідомі.

(Від цих слів лорд Домінік трохи розгубився, а графиня Еленор з тривогою поглянула спершу на барона, потім на вихованку. Настала така тиша, що чутно було, як гудуть бджоли та сперечаються про щось два садівники за кущем неподалік. Мовчазна пауза затяглася і щоб порушити її, графиня мило всміхнулася і попросила Лорейну прогулятися садом, поки вона поговорить з бароном. Зрозуміло ж, що лорд Домінік прибув виключно у справах)