Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка ( 20.09)

Після вихідних ( пройшла субота й неділя після вибачень Дениса)

Сьогодні я прокинулася з дивним відчуттям, ніби щось змінилося, але що саме — я не могла зрозуміти. Я все ще відчувала вагу того дня ( в п'ятницю)дня, коли Денис вибачився. Чи варто було йому прощати? Я не знала, та й не була готова вирішувати це питання так швидко. У голові панував хаос, і всі думки вели лише до одного — як би уникнути його сьогодні.

Школа почалася, і я намагалася бути сконцентрована, але це було важко. Протягом усього уроку я ловила себе на тому, що думаю про Дениса. І хоча я вважала, що після того короткого моменту на минулому тижні все мало б залишитися в минулому, це не виходило. Він продовжував переслідувати мої думки.

На перерві я побачила його. Він стояв з хлопцями біля дверей класу і сміявся. І раптом він подивився прямо на мене. Його погляд був неймовірно серйозним, майже таким, яким він був, коли вибачався. Щось в ньому змінилося, і я помітила, як він підійшов до мене.

— Віка, ти добре почуваєшся? — запитав він, і його голос був таким звичним, але з якимось відтінком турботи.

Я не могла відповісти одразу. Погляд Дениса змусив моє серце битися швидше, і, якось незбагненно, я відчула, як наші тіла наближаються одне до одного. Я ніби хотіла відсторонитися, але не могла. Якимось чином я потрапила в його близькість, а він все більше притягував мене до себе. Мої емоції брали верх, і раптом, без попередження, я відчула його губи на своїх.

Це було миттєво — коротко, але чітко. Я відсахнулася так швидко, як тільки могла. Моє обличчя почервоніло, а всередині все здригнулося. Я не могла повірити, що це сталося. Я поцілувала його! Це було більше, ніж я могла собі уявити. В голові пішов хаос. Як я могла це зробити? Чому я поцілувала його? Це ж Денис, той самий хлопець, через якого все почалося. Це ж той самий мажор, який зробив моє життя справжнім кошмаром.

Я миттєво відступила від нього і розвернулася, не сказавши ані слова. Мені стало соромно. Усі мої емоції збіглися в одну хвилю, і я намагалася втекти. Із кожним кроком я відчувала, як мене охоплює паніка. Я не могла більше дивитися на нього, не могла витримати цього погляду, який він направив на мене після поцілунку. Вся моя душа прагнула знайти спокій, але я не могла його знайти.

Весь день я намагалася уникати Дениса. Під час уроків я сиділа в кінці класу, і як тільки він намагався підійти до мене, я швидко повертала голову і знову дивилася на дошку. Перерва — я намагалася залишатися в компанії Анжели, щоб лише не бути одна на одному коридорі з ним. Що він про це подумає? Можливо, це було лише випадково, але я не могла відкинути відчуття, що це було щось більше. Я боялася, що він подумає, що я цього хотіла, що я відчула якесь потягнення до нього.

Цілий день я переживала, намагаючись не потрапляти на очі Денису. Мій настрій був настільки змінений, що навіть Анжела помітила, що зі мною щось не так. Вона запитувала, що сталося, але я нічого не могла їй сказати. Я не могла зізнатися, що це через поцілунок. І що робити з тим, що сталося? Що значить цей поцілунок? Чи було це не просто нервовим рухом емоцій, чи насправді щось більше? Моя голова була заплутана, і я навіть не знала, що відчуваю насправді.

В кінці дня я вже не могла витримати цього напруження. Я пообіцяла собі, що наступного разу, якщо він підійде до мене, я буду готова до будь-якої ситуації, і більше не дозволю своїм емоціям керувати мною так сильно.

Протягом кількох днів після того випадкового поцілунку я робила все можливе, щоб уникати Дениса. Я змінювала маршрути до класів, виходила останньою з аудиторії, сиділа якомога далі від нього, а під час перерви ховалася в туалеті або за Анжелою. Кожен раз, коли він дивився в мій бік, я ховала очі й робила вигляд, що не бачу. Я знала, що він помічає, але мені здавалося, що якщо я просто буду тікати, це якось мине.

Але не минуло. На четвертий день(23.09): 

Він більше не витримав... 

Це була звичайна перерва між уроками. Я як завжди намагалася прошмигнути в коридор, поки Денис щось обговорював з Владом. Я вже майже дійшла до сходів, коли раптом відчула, як хтось рішуче хапає мене за руку...