Читати книгу - "Це війна!, Ана-Марія Еріш"

- Ні, не вийшло в нього нічого. Я думаю лише про нашу перемогу. Адже впевнена, що і цього разу музиканти просто знищать акторів. Ми зробимо все разом, як і завжди. Одна велика дружня родина. Тому приїжджай скоріше, допоможеш нам. Бо потрібен хороший оператор.                               

- Сані, ти ж знаєш, лише за два місяці. Якраз маєте час все добре підготувати та відрепетирувати.   

Насправді мій брат просто геніальний оператор, що вже не раз допомагав мені з проектом. І якраз все чудово складається, адже представляти нам наш факультет через чотири місяці. Ще й лишиться час із запасом. Як же все чудово складається. Ми не лише вразимо їх своїм концертом та дружністю, а й тим, що вміємо знімати не гірше за акторів.                                                                                             

- Скоріше б той час пролетів. Я вже так скучила за тобою. - посміхнулася я.                               

- Я теж дуже скучив. Тато чекає на моє повернення, аби рідше готувати та прибирати в домі. Уявляєш? - але брат був в дуже хорошому настрої. - Сина майже рік не було вдома, а він лише про це думає. Тому, маю його позбавити від цього навантаження.                                                              

- Бідненький, і як він в нас тільки справляється. - аж тут я дещо згадала. - До речі, тобі привіт від Фостера. Я йому казала, коли ти повертаєшся, тому треба буде завітати до діда.                        

- Ох, я скучив за цим старим. Треба вже якось його повноцінно запросити на обід до нас додому, бо він як привид, якого бачимо лише ми з тобою. - його перервав звук повідомлення на моєму телефоні. - Хто пише?                                                                                                                                                       

- Лілі, я пообіцяла їй, що піду з нею сьогодні на вечірку. Нагадує, що за годину заїде по мене. - я відклала телефон.                                                                                                                            

- Лілі, - на мить в його погляді проскочило щось дивне. - Що ж, мені насправді вже теж час, адже я маю закінчити ще деякі справи. А тобі добре повеселитися. І, бажано, не приходь додому занадто пізно.     

- Генрі, мені вже двадцять один рік. Я повнолітня. - я закотила очі. - Тому, можу прийти й пізніше. Ти себе згадай у студентські роки.                                                                                                           

- Тому і попереджую. Для мене ти завжди лишишся моєю маленькою сестричкою, Сані. Бувай. - і брат роз'єднав дзвінок.                                                                                                                            

Ех, треба потерпіти лише два місяці, і він повернеться додому. Тоді допоможе нам з проектом, і ми в черговий раз переможемо цих акторів. Буде просто прекрасне завершення навчання в Мерілендському коледжі мистецтв. Ще й вдасться пам'ять лишити для майбутніх поколінь. Аби лише все так й було.                                                                                                                            

Примітка автора. 

*Англійське ім'я Тейлор означає - та, що розрізає чи розриває тканину або щось.