Читати книгу - "Христина, дівчина-король, Мішель Марк Бушар"

ЙОГАН (серйозно): Прямо зараз!

ХРИСТИНА: І з кожним стогоном я втрачатиму свої права?

ЙОГАН: Одну-дві провінції!

ХРИСТИНА: А в оплату моєї дівочої пліви ми оздобимо твій член кільцями з моєї корони?

ЙОГАН: Пропозиція мені до смаку!

ХРИСТИНА: Я буду половиною, часткою, тінню, річчю?

ЙОГАН: Половиною, але від усього.

ХРИСТИНА: Я радітиму, бо ти дозволятимеш?

ЙОГАН: Так, і тільки за моєї згоди.

ХРИСТИНА: Йогане, ти мене не кохаєш!

ЙОГАН: А хто казав щось про кохання? Тобі потрібен король! Король, який покаже тобі, як правити твоїм народом. (Пауза.) Цей народ не хоче, щоб його змінювали! Забудь свої школи, свої книжки й своїх учених. Ніхто не править биками, цитуючи Софокла! Нам потрібні руки, а не мізки. Бо хто буде копати твої шахти? Послідовники Демосфена? Дозволь йому мріяти, твоєму народові! Але впевнись, що саме ти визначаєш ті мрії. Наповни його почуття, облиш його дух. Однією рукою даруй йому гроші, іншою роби його боржником. Епідемія, війна, руїна! Змусь його боятися! І переконай, що ти все робиш із Божого благословення. Прикрашай так своїх гонців, щоб про звістку всі забували. Зроби так, щоб опозиціонери були в опозиції один до одного. Відгодовуй їх так, щоб вони засипали на власному салі. Коли приймаєш один закон, відразу голосуй інший, який відміняє попередній. Нагороджуй військових. Дій підкупом з єпископатом. Дозволь збагачуватися знаті. Пильнуй, щоб митці та поети співали одну й ту саму осанну й не створювали інших. Стався до твого народу як до ідіота, і він обожнюватиме тебе. Зроби з мене свого короля! Для іншого ж, для «тілесних утіх», я знайду іншу!

ХРИСТИНА: Відверті пустощі!

ЙОГАН: Досить бравади! Двір і велика рада втрачають терпіння! Держава потребує спадкоємця!

ХРИСТИНА: Я не готова!

ЙОГАН: Не хочу вірити в усі ті збочення, в яких тебе звинувачують чутки!

ХРИСТИНА: Чутка — поганий обвинувач.

ЙОГАН: Подейкують, що диявол набув звабливих форм, щоб ми тебе втратили.

ХРИСТИНА: А ти цього вечора одягнувся в шати Бога?

ЙОГАН: Не хочеться вірити у твоє божевілля.

ХРИСТИНА: У що?

Входить Ебба, одягнена в чорну аскетичну сукню. Вона тримає синю сукню і рукавички.

ЕББА: Ваша Величносте!

ЙОГАН (значуще): Я не хочу в це вірити! (Пауза.) Жінка не може обходитися без потягу чоловіка, щоб задовольнити іншу жінку. А ті, хто піддаються йому, роблять це для нас і для нашого задоволення.

ХРИСТИНА (до Йогана, насмішкувато): Йогане! Німфа Ехо сказала тобі: «Геть! Геть! Геть!»

Йоган збирає свою одежу і відступає.

ХРИСТИНА (до Ебби): Ви бачили на власні очі! Який сором! Жіноча дружба — не що інше, як сентиментальність, яка відволікає мене від виконання обов’язків. Приборкати церкви в Європі! Укласти мій мирний договір! Зайняти позицію щодо місця Землі в планетарній системі. Ви всюди безсоромно таскаєте із собою свій шарм, і ці постійно випнуті губи. Вам кажуть: «Знімайте геть усе!» Мить — і ви без вбрання, як антична богиня! Чи вам не відомо, що поняття «все» відносне і ним потрібно користуватися помірковано? Перечитайте Паскаля! Вам кажуть «поволі», і ви стає настільки повільною, як лялечка, що перевертається на метелика. Правильність і аскетичність — ось що повинно прислужитися вам. «Обмеж свої бажання з тим, щоб вони відповідали вірі, вищій сутності всіх талантів, що ми ними володіємо». Перечитайте Лютера! Ось що я зроблю з вашим мереживом. (Вона зриває мережива зі своїх зап’ястків.) Чого ви стоїте, скажіть щось! Зробіть хоч порух!

ЕББА: Я прийшла попросити вас про люб’язність.

ХРИСТИНА: Хоч би що там було, ви отримали її.

ЕББА: Я ще навіть не висловила прохання.

ХРИСТИНА: Так розмова стане коротшою.

ЕББА: Звільніть мене від моїх обов’язків перед вами.

ХРИСТИНА: Так тому й бути.

ЕББА: Я повертаю вам вашу сукню.

ХРИСТИНА: Зі шкіри Сатани!

ЕББА: І рукавички від мадемуазель де Ланкло.

ХРИСТИНА: Змії з голови Медузи!

ЕББА: Ось перша.

ХРИСТИНА: Так тому й бути.

ЕББА: Ось іще одна.

ХРИСТИНА: Знову ридання! Жінки плачуть так часто, що їхні сльози можна сплутати з потом.

ЕББА: Я їх висушу.

ХРИСТИНА: Обійдуся без вашого смутку. Ба більше, обійдуся без того, щоб бути його причиною. Я звільняю вас. Ідіть.

ЕББА: Прощавайте.

Ебба відходить.

ХРИСТИНА: Заберіть рукавички. Йдіть!

ЕББА: Добре.

ХРИСТИНА: Ось одна.

ЕББА: Так тому й бути.

ХРИСТИНА: Я тремчу, як листок! Я червона, як данець! Якби Декарт був тут, він би пояснив, чому всі ці безкінечні прощання. Курва! Коли слухаю свій розум, хочу, щоб ви пішли, а голос мого серця просить вас залишитися. (Ебба знову відходить.) Графине! (Майже нечутно.) Обійміть мене.

ЕББА: Що?

ХРИСТИНА: Обійміть мене. (Ебба обіймає її.) Холодними ночами під час воєнних кампаній мій батько велів одному чоловікові зігрівати його ліжко. Той лягав раніше, і коли батько приєднувався до нього, постіль була теплою. Його називали партнер по ліжку. (Мовчання.) Ви носитимете той же титул і матимете такі ж обов’язки!

ЕББА: Я прийшла, щоб попрощатися з вами!

ХРИСТИНА: Я прошу вибачити мене за те, що спересердя напустилася на вас.

ЕББА: Я не маю вас вибачати. Ви — моя королева.

ХРИСТИНА (невміло обіймає Еббу): В мене погано виходить, чи не так? Я знаю, як працюють пастки на ведмедів, як розібрати мушкет, але... Я не знаю, що робити з губами і... Мої руки ні на що не придатні і...

Ебба сама обіймає її.

ЕББА: Вже набагато краще.

ХРИСТИНА: Я присягаю перед вами, що відтепер діятиму згідно із власною свободою волі, вирішуватиму душею і розумом, що добре, а що погано. І так буде весь час, поки я лишатимусь на шведському троні. Звільніться від скромності. Переможіть блюзнірство і зарозумілість. Я навчу вас поводженню з мечем і мушкетом, їздити верхи і голосно сміятися. Жінка чи чоловік? Такого питання більше не існуватиме.

ЕББА: При дворі?

Обидві жінки починають роздягатися. Трохи збоку Йоган одягається. До нього приєднується Аксель, і вони спостерігають за жінками.

АКСЕЛЬ: Ти сказав ті слова, які я велів тобі сказати?

ЙОГАН: Сон Нарциса, великий королівський олень, німфа Ехо. Я навіть повторював, як Ехо. (Ображено.) Усі ці роки плекати таку чудову річ, щоб пережити таке приниження! (Вибухає.) Я говорю про себе! Про себе! Її величність подарувала сукню і рукавичні графині Шпарре. Це найвродливіша жінка королівства, графиня Шпарре! І графиню Шпарре тільки-но підвищили до компаньйонки по ліжку Її Величності.

АКСЕЛЬ: Дружба між жінками може тлумачитися по-різному. Вони більш близькі між собою, ніж чоловіки.

ЙОГАН: Досить