Читати книгу - "Погода, яка змінила світ"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дослідження, проведене нещодавно, навпаки, вказує, що значення виверження Тоби й спричинена ним вулканічна зима дещо перебільшені. Проте після Тоби багато що пішло шкереберть. Хай там як, генетичним фактом є те, що всі живі люди, включаючи і мене, і вас, походять від декількатисячної групи людей, людства на межі вимирання. Міграція з Африки «південним шляхом» почалася після виверження Тоби, приблизно 70 000 років тому, вціліла юрба людей саме панувала планетою. Це може бути просто збігом – або ж ні.
А поки над роздоріжжям глибоко у минулому сутеніє, я розведу багаття, аби тримати холод льодовикового періоду якомога далі, а потому дозволю собі розповісти вам коротку казочку. Деякі фрагменти наступного тексту, зауважте, не ґрунтуються на наукових дослідженнях, а є продуктом моєї фантазії, яка, своєю чергою, черпала натхнення з казок, що мені розповідали в дитинстві, вкладаючи спати.
Коли я ночував у бабусі з дідусем, бабця зазвичай читала мені казки на ніч. Будинок, у якому вони жили, стояв у іншому кінці двору, тож я проводив у них чимало часу. До моїх улюблених казок належать книжки Ельзи Бесков про тролів. Бабуня також співала мені колискову троль-мами. «Гу-ай-ай-ай-ай-пуф», либонь чули[5]. Ну й нам відомо, як зазвичай описують тролів: добряче схожі на нас, однак ширші, гладкіші, дуже сильні, часто небезпечні для того, хто зайде задалеко у ліс. Найкмітливішими їх, мабуть, не назвеш, проте достатньо мудрими з багатьох поглядів тролі точно є. А живуть вони в дрімучому темному лісі.
Точнісінько, як і неандертальці, тролі схожі на наших прабатьків.
Неандертальця мій дідусь назвав би «борцухою», лишень вимовляючи це слово на свій південний манір: «барцуха», широко роззявляючи рота на літері «а». І справді, людина неандертальська вирізняється дебелістю, широченними плечищами, здоровенними м’язами та нечуваною силою. Така будова тіла обґрунтована тією добою, завдяки їй первісні люди могли вижити у холодній Європі льодовикового періоду. Неандерталець зберігав тепло краще, ніж Homo sapiens, чиї довгі, вузькі, граціозні кінцівки еволюціонували під африканським сонцем.
Статура неандертальця була також результатом його способу полювання. Виживання на морозі потребувало дієти, яка базувалася головно на протеїнах. Джерелом білків слугувало м’ясо. Гора м’яса. Улюблений метод полювання неандертальця був простим. Він ховався за деревом у тіні й вичікував, поки повз пройде олень чи кабан. Тоді мисливець вистрибував і валив тварину на землю. Перелом ноги, поруч із численними переломами та зрощеннями всіх ребер, – звичне явище на розкопаних скелетах, що дало вченим змогу зробити відповідні висновки щодо способу полювання неандертальських мисливців. Вони проживали тяжке, сповнене болю життя. Зникненню цього виду принаймні не посприяла нездатність упоратись із суперником у рукопашному бою, адже їм це точно було до снаги!
Вони були настільки грізними, я твердо у цьому переконаний, що наші пращури, сидячи навколо багать під зірками, почали розповідати про них казки. Казки, які дійшли до сьогодення крізь тисячоліття. Ви вже розумієте, куди я хилю?
Між нами й неандертальцями є величезна відмінність: неандертальці мали міцну статуру, довгі руки та короткі ноги. Рухаючись, ці корінні європейці витрачали багато енергії, прикладаючи доволі великих зусиль. Сучасні ж люди, навпаки, – бігуни від народження, із довгими витонченими кінцівками, сформованими, щоб переслідувати й мчати наввипередки зі здобиччю африканськими відкритими рівнинами. Ми народжені кочівниками. Якщо погодні умови рідного краю ставали надто нестерпними, наші предки збиралися та йшли туди, де світить сонце. Неандертальці так зробити не могли, вони мусили перечікувати бурю, нікуди не йдучи.
Іще одною перевагою, що дала нашим пращурам змогу взяти гору над неандертальцями, була зброя. Неандертальці полювали, як уже сказано, фізичною силою, валячи здобич на землю або ж заколюючи її списом. Вихідці з Африки мали дистанційну зброю – метальний спис із кам’яним вістрям. Зброя неандертальців далеко не рівня такій технології.
Узагалі, у цю пору Homo sapiens переживали свою золоту добу, маючи все найкраще. Полишивши згодом полювально-збиральницький тип господарства, сучасні люди осіли й почали обробляти землю. Хтось може сказати, що людство стало нещаснішим, почавши володіти землею, житлом та іншою власністю, яку треба було боронити. Адже з появою власності в скам’янілостях починають з’являтися сліди воєнних дій.
Проте ще тоді, понад сорок тисяч років тому, ми були щасливими, збираючись навколо вогнищ і розповідаючи казки про великих, дебелих створінь, яких наші мисливці одного вечора бачили краєм ока десь поміж дерев ген там, на краю галявини. «Вони живуть глибоко у лісних хащах, а виходять, коли сонце сідає за небокрай. А чи знаєте ви, малята, що вони крадуть маленьких діток – таких, як ви, – якщо ті погано себе поводять, а надто якщо випадково заходять задалеко у ліс?»
У пам’яті знову виринають бабусині казки з дитинства. До ознак тролів належить іще й підвищена чутливість до денного світла, так би мовити. Тролі були народом ночі та темряви. Якщо ці мешканці лісів не поверталися до своїх печер до того, як зійде сонце, то перетворювалися на камінь.
Така ж біда могла спіткати й неандертальців, якби вони відійшли задалеко від своїх темних лісів і печер. Ззовні, на світлих рівнинах, перебували наші пращури – прудконогі та озброєні надсучасними метальними списами, витвором мистецтва того часу, коли йдеться про наступ. Тоді неандертальці могли не те щоб закам’яніти, а буквально злягти каменем.
А поки я фантазую, роки й тисячоліття котяться далі, народжуються розповіді про тролів – народ, який не надто відрізнявся від нас, але однаково був інакшим. Страшні, сильні, чужі створіння з глибини темного лісу. Чутки з плітками перекочували до міфології, де стали казками, що їх розповідали ще довго після того, як справжні створіння зникли (а надовго вони не затрималися).
Троль чи людина? Ранні реконструкції первісних людей, як ось ця з 1930-х років, демонструють упереджені погляди того часу про неандертальця як про нерозумну, нелюдську істоту
Найдовше казки протрималися на крайній півночі, тут, де я живу. Зимні вечори у цих краях довгі й темні, а усні традиції завжди були сильними. Тролі – це ж невіддільна частина лишень скандинавської міфології.
Інакше кажучи: старі вікінги зберегли для наступних поколінь тисячолітні легенди про неандертальців у вигляді казок про тролів. Спогад спогаду про спогад про старенну зустріч, яка перетворилася на казки. Тільки уявіть, а якщо так і справді було!
Як зазначено вище, це лише політ моєї фантазії, жодній людині це не вдасться довести. Я навів свої роздуми насправді через одного з передових авторитетів людства у питаннях неандертальців, професора Кліве Фінлайсона з Гібралтарського музею, в якого я багато
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Погода, яка змінила світ», після закриття браузера.