Читати книгу - "Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ми цього й не кажемо, а от що тобі подобається, так тут і сумніву немає, — мовив Маркос, що слухав його краєм вуха і набирав інший номер, уже сьомий.
— Коли вони голі й неохололі, коли ще схожі на sundiales[19], атож, у мені прокидається Флоренс Найтінґейл[20], зрештою, це ще добрий спосіб вперти отій з косою в зад, не дати їй заплутати їх у вірьовках рингу, тож саме тому їх, друже, опоряджують, обмивають і витирають, бо, якщо добре доглянуті, вони всі однакові, байдуже, конають у своєму home[21] чи в лікарнях, де їм ревно допомагають найсвятіша Діва і гіпократики, бо, зрештою, немає причини, чому моїм голячкам, інколи таким молодесеньким, перешкоджають буруни і каміння, розумієш, я хочу сказати лиха недоля, якщо вжити міждисциплінарну термінологію.
— Гаразд, хлопчику, — знітився Маркос, звертаючись, чи то до Лонштайна, чи то до свого телефонного співрозмовника.
— Лиши його, — вступився я, — вже багато років, як він не розкривався отак, а коли монстра понесло, треба лише чвалувати поряд із ним, будьмо ж християнами.
— Ти як мати, — сказав Лонштайн, вочевидь задоволений. — Ситуація, як із тими класичними катами, які зрештою стають невротиками, бо мають лише свою не менш класичну доньку, щоб розповісти їй про подробиці тортуротомій і свинцехрускоту, ти ж розумієш, що в Мартиному бістро я не розпускаю чуток і не ганьблю професії, як кажуть мої приятелі, і це прирікає мене на мовчання; мало того, я неодружений і належу до касти онаністів, тож не маю іншого виходу, крім монологу, а також водяного зошита, куди я вряди-годи дефекладу один чи два лайнописи. Лихо, як я вже казав, полягає в тому, що мені тепер удвічі збільшили обсяг роботи під приводом, що плататимуть учетверо більше, я погодився, мов несосвітенний дурпень, і, крім того, інститут має ще й притулок. Самі індуси, до цього була навала чехів, але сьогодні тільки індуси made in Madras, слово честі.
— Які індуси? — запитав Маркос.
— Викрадені з вогнища, — додав Лонштайн, — запаковані в герметичні пронумеровані контейнери з написом, де зазначено вік і стать, спробуй дізнайся, як вони дають раду цьому рекетові, але коли-небудь продавці дров для кремації в Бенаресі знімуть такий галас, що чорна калькуттська криниця, яку ми вивчали в ліцеї в Боліварі, провінція Буенос-Айрес, навіть не дорівняється до нього, згадай, чого нас навчав огрядний Кансіо, який був чудовий викладач, о ностальмія, о радісне пияння!
— Тобто для розтинів імпортують трупи індусів? — запитав Маркос, перейнявшись темою. — Ото вже вигадав.
— Найсвятішаюся всім присяжним! — боронився Лонштайн. — Саме мені й кульгавому Тергову доводиться відкривати контейнери й готувати товар для ночі довгих ножів, тобто в понеділок і четвер. Бачиш, це один з багатьох негоціантальних елементів, що їх кульгавий і я зобов’язані приробляти, бо профезектори прагнуть бачити тільки первинну матерію в стані цілковитої яйцеголості.
Він дістав із кишені паперову квітку на залізній дротині й простяг Маркосу, що вискочив із крісла і з лайкою розтоптав її. Я став думати, що їх треба потихеньку спроваджувати до дверей, бо ж не годиться Патрісіо й Сусанну змушувати чекати аж до першої години ночі, тим паче, що вже п’ять хвилин на другу.
* * *
Через це все й висновок, що абсурд — не більше, ніж передісторія людини, як вважають той, ти знаєш, і багато інших людей, а також через комашню, що крутилася навколо лампи, це один з численних способів унаочнити абсурд (по суті, homo faber[22] не хоче казати чогось іншого, проте є багато faber, номер один, два і три, гострі або тупі, повні або куці), отож через це все, а також через інші подібні до них речі настане мить, коли той, ти знаєш, подумає, що вже досить жуків, комарів і нетель, які витанцьовують безглузді па, а втім, просто чудові, крутячись навколо лампи, і тому, всякчас дотримуючись метафори, він раптом загасить її, миттю заморозивши всіх комашок у певній позиції в процесі крутіння, тож вони, зненацька позбавлені світла, застигнуть в останньому погляді того, ти знаєш, у мить гасіння світла, і то так, що найбільший жук, який літав далеко вгорі над лампою, лишиться в симетричній позиції відносно червоної нетлі, яка крутилася по еліпсу внизу від лампи, і отак послідовно різні приголомшені літні комашки займуть фіксовані та остаточні позиції в стані, що його додаткова мить світла або його відсутності безкінечно змінила б. Дехто називає це обраністю, серед них і той, ти знаєш, а дехто — випадковістю, зокрема й той, ти знаєш, бо він дуже добре знає, що даної миті погасив лампу і погасив її тому, що вирішив погасити саме цієї миті, а не пізніше чи раніше, але знає й те, що мотив, який спонукав його натиснути вимикач, не зумовлений ніяким математичним розрахунком і ніякою функціональною причиною, а тільки тією, що народилася всередині, але всередині — надто непевне уявлення, як знає кожен, хто суботнього вечора полюбляє грати в покер.
— Може, ще поговоримо про те, що чекає на цього заандійця, якщо він не сидітиме якомога тихіше у своєму готелі?
— Гаразд, я вже починаю розуміти, — мовив Фернандо.
— Не знаю, я й досі бачу в твоїх очах те, про що пишуть в одному з наших найкращих віршів, тобто в твоїх руках чашка мате, сповнена прикрих ілюзій. Therefore[23], Сусанно, переклади йому цю статтю в дві колонки, яку тобі дала Моніка разом із чаєм. 1
— Якщо ви й далі надокучатимете мені, я братиму з вас за тарифом ЮНЕСКО для перекладів на дому, — буркнула Сусанна. — Вже кілька днів, як я дивлюся на один костюмчик у Доротеї Біс, і якщо ти ні про що не дбатимеш, то куплю собі два, як і припускає стопроцентно прізвище власниці, що, напевне, є виквітом життя. Назва — «Циркові ігри». «Ми отримали наступного листа від месьє Етьєна Метро, молодого двадцятирічного ґренобльця, двокрапка. В суботу 6-го числа пополудні, коли я гуляв по кампусу Сент-Мартен-д’Ерес, щоб побачити студентів і зрозуміти причину їхнього насильства,
Тут дозвольте мені всміхнутись: якщо Етьєн ще досі не зрозумів причини їхнього насильства, це майже виправдовує те, що спіткало цього бідолаху.
мене запросили зайти на «бум-барикаду». Ввечері я підійшов до вулиці, що йде вздовж університетського містечка. Саме тоді
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар», після закриття браузера.
