Читати книгу - "Арахна , Arachne "

Арахна не могла відвести очей від цієї краси. Вона уважно спостерігала за птахами, що перелітали з гілки на гілку, і за білками, швидкими та спритними, що мелькали серед дерев. Кожен рух природи здавався їй чарівним, вона насолоджувалась кожною хвилиною своєї подорожі.

Вона зупинилася біля невеликого струмка, що дзюрчав, весело перекочуючись через каміння. Вода була кришталево чистою, відбиваючи блакитне небо та зелень навколишнього лісу. Арахна присіла на березі, обережно опустила руку у воду і відчула її прохолоду та свіжість. Вона з усмішкою спостерігала, як маленькі рибки ковзали повз, і як на поверхні води грали сонячні відблиски.

Її погляд ковзнув по квітах, що зростали вздовж берега. Вони були різноманітні за формою та кольором, від ніжних білих до яскраво-червоних, і їхній аромат наповнював повітря солодкими нотами. Арахна торкнулася одного з квітів, насолоджуючись його м'якістю та красою.

Вона заплющила очі і глибоко вдихнула, наповнюючи свої легкі свіжим повітрям, насиченим ароматами лісу та квітів. Її серце било з радістю, і вона відчувала, як її душа наповнюється спокоєм та щастям. Вперше за довгий час вона відчувала себе живою та вільною, частиною цього прекрасного світу.

Арахна розплющила очі і подивилася навколо з новою рішучістю. Вона знала, що її шлях буде довгим та важким, але вона була готова до цього. Вона вставила пасмо волосся за вухо і, піднявшись на ноги, продовжила свій шлях через ліс, сповнена надії та рішучості знайти свого коханого.

Арахна йшла далі, насолоджуючись видами та звуками природи, доки не помітила вдалині невелике село. Її серце забилося швидше - вона сподівалася знайти допомогу і, можливо, інформацію про те, де міг бути Еландін. З кожним кроком її надії зростали.

Однак, коли воно підійшло ближче до села, його зустрів насторожений і ворожий погляд місцевих мешканців. Декілька жінок, які займалися домашніми справами, відразу ж припинили роботу і відступили назад, шепочучи щось одне одному. Чоловіки, що стояли поруч, взяли в руки палиці та мотики, їхні обличчя висловлювали рішучість та страх.

- Відьма! — закричала одна з жінок, показуючи на Арахну тремтячим пальцем. - Це відьма!

Арахна завмерла на місці, її очі розширилися від здивування та нерозуміння. Вона не могла зрозуміти, чому її так зустрічають. Вона намагалася заговорити, але її слова тонули в криках та галасі. Люди почали наближатися до неї, тримаючи в руках предмети, які б могли бути зброєю.

— Я не завдаю вам шкоди, — спробувала пояснити Арахна, її голос тремтів від хвилювання. — Я лише шукаю допомоги і... кохання.

Але ж люди не слухали. Один із чоловіків зробив крок уперед і замахнувся палицею.

— Забирайся звідси, відьма! - крикнув він. — Ми не дозволимо тобі нам нашкодити!

Арахна відчула, як її охоплює паніка. Вона зробила кілька кроків тому, намагаючись уникнути розлютованого натовпу. Люди продовжували кричати та розмахувати руками, створюючи навколо неї атмосферу страху та агресії.

— Але чому ж ви мене боїтеся? — у розпачі вигукнула Арахна. — Я нікому не завдавала шкоди!

Однак її слова були марними. Вона розуміла, що не зможе переконати цих людей, охоплених страхом та забобонами. Вона розвернулась і побігла назад у ліс, залишивши за собою лише шепіт та крики.

У глибині лісу вона зупинилася і обернулася, озираючись на село, яке тепер здавалося їй ще чужішим і незрозумілішим. Її серце стискалося від болю та здивування. Чому вони її боялися? Чому так жорстоко поводилися з нею? Вона не розуміла, що зробила негаразд.

Арахна сіла на землю, обхопивши коліна руками, і відчула, як сльози течуть її щоками. Її думки були безладні, але вона знала одне: їй потрібно знайти Еландіна. Тільки він міг допомогти їй зрозуміти цей світ і знайти своє місце.

***

Арахна продовжувала свій шлях лісом, намагаючись уникати сіл і людей. Вона зрозуміла, що світ поза її печерою сповнений небезпек і забобонів. Однак її рішучість знайти Еландіна тільки міцніла. Вона йшла день і ніч, долаючи втому і страх, прагнучи своєї мети.

Якось, у глибині лісу, вона натрапила на невелику групу гномів. Вони працювали біля входу до печери, видобуваючи дорогоцінні каміння та руду. Гноми були міцними і кремезними, їхні обличчя покриті густими бородами, а руки були мозолистими від важкої праці. Вони носили щільний шкіряний одяг та металеві шоломи, що захищають їхні голови.

Арахна зупинилася на мить, спостерігаючи за їхньою роботою. Вона сподівалася, що гноми виявляться доброзичливішими, ніж люди, і зможуть їй допомогти. Вона зробила кілька кроків уперед, обережно підходячи до гномів.

— Здрастуйте, добрі гноми, — сказала вона, намагаючись говорити якомога м'якше і дружелюбніше. — Я шукаю...

Але її слова обірвалися, коли один із гномів помітив її і підняв тривогу.

- Відьма! — закричав він, показуючи на Арахну своїм кирком. - Відьма прийшла до нас!

Інші гноми негайно відреагували. Вони кинули свої інструменти і схопили зброю поблизу. Їхні очі сяяли злістю і рішучістю.

— Забирайся звідси, відьма! — закричав інший гном, розмахуючи своєю сокирою. - Ти не знайдеш тут нічого, крім смерті!

Арахна знову опинилася в ситуації, повній ворожості та страху. Вона підняла руки, намагаючись заспокоїти гномів та пояснити свої наміри.

— Я не відьма, — спробувала вона їх переконати. - Я просто шукаю...

Але ж гноми не слухали. Вони почали повільно наближатися до неї, їхні обличчя висловлювали ненависть та рішучість.

— Ми не дозволимо тобі нашкодити нам чи нашим скарбам! — гукнув один із них. — Іди, поки ціла!

Арахна зрозуміла, що знову опинилася в небезпеці. Вона відступила назад, її серце билося в паніці. Її надії на допомогу та розуміння знову розбилися об стіну страху та забобонів. Гноми продовжували наступати, і вона зрозуміла, що їй треба рятуватися.

- Добре, я йду, - сказала вона, намагаючись зберегти спокій у голосі. — Я не хочу завдати вам шкоди.