Читати книгу - "Випадковий наречений, Ann Averina"

Макс

Зранку, мене розбудив аромат свіжозвареної кави та омлету. Я швидко вийшов зі своєї кімнати і помітив, що брат хазяйнує на моїй кухні. Я присів на стілець і чекав поки Сергій розкладе омлет по тарілках.

- Доброго ранку. – Сказав я Сергієві.

- Привіт.

- Як спалось? Все добре? – Запитав я у нього.

- Так все чудово! А квартира просто відпад.

- Дякую, за комплімент, і дякую, що допоміг з нею.

- Облиш, на те ми і брати, щоб допомагати одне одному. – Сказав Сергій і посміхнувся. – Давай їсти, поки ще омлет гарячий.

Саме Сергій допоміг мені з квартирою. Кілька місяців тому я зібрав усю необхідну суму для покупки квартири, а Сергій зв’язався із забудовником житлового комплексу, і по сумісництву з його другом, щодо квартири. І вуаля! Я став власником кращої трьохкімнатної квартири на восьмому поверсі у новому ЖК. Найбільше в квартирі мені подобаються величезні панорамні вікна у кожній із кімнат. Я обожнюю дивитися в них зранку – коли місто тільки прокидається і сходить сонце, і ввечері – коли місто запалюється тисячами вогників і Львів починає своє нічне життя.   

Після сніданку, ми з братом, зібравшись, поїхали до тур фірми. По дорозі до роботи, Сергій почав говорити про мою колишню.

- Якщо чесно, ця Еля мені ніколи не подобалась. Так, вона вміла бути милою, але цю її гру неважко було помітити. Мені здається, що вона тебе ніколи і не любила. – Сказав брат.

- Знаєш, я теж так думаю. Коли я їй сказав, що хочу з нею створити сім’ю, вона відповіла що не готова до цього, і хоче більше уваги приділити собі.

- Ти їй зробив пропозицію? – Здивовано запитав Сергій.

- Майже. – Зі смутком відповів я. – Я ж її по-справжньому кохав, а вона просто розтоптала мої почуття.

- Максе, я думаю, що тобі треба переключитись на іншу. Знайти дівчину, яка буде тебе любити і захоче від тебе дітей.

- Після розставання з Елею, я весь час про це тільки і думаю. Але спасибі за пораду. – Сказав я Сергію і посміхнувся йому.

- О, завжди будь ласка. Якщо потрібна буде допомога, звертайся, я буду радий допомогти тобі. І це я серйозно. – Сказав Сергій.

- Дякую, я знаю, що можу покластися на тебе.

Через хвилин п’ятнадцять, ми вже прямували коридорами фірми. Сергій був тут вдруге, за два роки існування фірми. Вперше він був тут на її відкриття. Зібравши усіх працівників у конференц-залі, ми з Сергієм почали бесіду.

- Доброго дня, усім присутнім. Це - Сергій Олексійович, засновник нашої тур фірми, дехто із ним вже знайомі. – Сказав я, вказуючи на брата.

- Дякую, Максиме. Доброго дня! Наступні два дні, я проведу тут, аби перевірити документацію та подивитися за роботою наших співробітників. – Сказав Сергій.

- Що ж, дякую усім за увагу! Можете розходитися по своїх робочих місцях. – Сказав я.

Після невеликого засідання, ми з Сергієм пішли працювати до мого кабінету. Ще вчора ми зі Святом і Сергієм домовилися зустрітися у якомусь клубі, посидіти, випити, поговорити, як колись. Тільки-но я згадав про нього, як мій телефон почав світитися знайомим ім’ям.

- Привіт, Святе. – Почав я.

- Привіт, друже.

- Щось сталось? – Одразу запитав я.

- Ееемм… Та ні, все нормально. А можеш поставити на гучний звязок, щоб Сергій мене також чув?

- Так, звісно, зараз. – Сказав я і ввімкнув гучномовець. – Все говори.

- Привіт, Сергію. – Привітався Свят.

- Привіт, Святе! – Сказав брат.

- Загалом, ви не проти, якщо з нами піде ще і дівчина? – Запитав Свят, чим здивував нас із Сергієм.

- Ооо, у нашого Святика дівчина з’явилась?? – Глузливо запитав Сергій.

- Та ні, це коллега по роботі. Просто вона теж хотіла піти сьогодні до клубу, а щоб вона не йшла сама, я запропонував їй піти з нами.

- Звісно не проти. Якраз і познайомимось із нею. – Сказав Сергій Святові.

- Чудово! Тоді до вечора, місце і час зустрічі скину СМСкою. – Кинув Свят і відлючився.

- Макс, це ж чудова новина. Це такий шанс для тебе! Якщо ця дівчина виявиться классною, то ти не маєш права її втратити.

- Дякую за пораду. – Сказав я Сергію і повернувся до роботи.

Через деякий час прийшла СМСка від Свята «Біля клубу «» о девятій вечора». Так як робочий день наближався до завершення, ми з братом, зібравшись, поїхали додому. Вже в дома ми прийняли душ, переодяглися та гарненько поїли, бо на голодний шлунок ми з Сергієм швидко п’яніємо.

У зазначеному місці, ми були вчасно, приїхавши на таксі. На годиннику без двох хвилин дев’ята, і я бачу як до клубу наближається автівка Свята. Цей хлопець завжди був пунктуальним і вимагав від оточуючих того ж. Коли машина зупинилась, я помітив як із неї вийшла до чортиків гарна дівчина. Я впізнав її – це була Настя, та сама танцюристка в театрі.

- Максе, - звернувся до мене брат, штовхнувши ліктем в мій бік, - дивись яка краля, благаю тебе, якщо вона виявиться гарною дівчиною, не упусти її. Це твій мало не останній шанс, от я в твоєму віці вже був одруженим. – Почав Сергій.

- Ооо, Сергію, благаю, не починай. Я все зрозумів! – Сказав я братові.

- От і чудово!

Познайомившись, ми пішли в клуб. Настя і Свят – попереду, а ми з братом йшли позаду. Настя така гарна дівчина, струнка, тендітна, маленька за зростом - вона ледь дістає до мого носа, а який вона приємний голос має. По приходу до нашого столика, Свят пішов за напоями, залишивши нам Настю, для знайомства. У ході нашої розмови ми з Сергієм розповіли про себе та дізналися багато чого про Настю, але був момент, коли вона нас з братом просто вразила. Виявляється, батьки Насті живуть там де і наша мама, і вони ледь не сусіди. Це була приємна несподіванка, адже так ми, можливо, зможемо частіше бачитись.

За розмовами ми просиділи майже до ранку. Настя, викликавши таксі, поїхала додому, а ми з хлопцями вирушили до мене продовжувати вечір, але вже втрьох.