Читати книгу - "Відьма нелегкої поведінки, Олена Гуйда"

Якби він вліпив мені ляпаса, не так боляче і образливо було б. Зрештою, як я могла подумати інакше? Чаклун… він і в Херенді чаклун! І які б нові правила не придумував ректор, чоловіки завжди будуть відстоювати свою єдине право на силу. І тільки Стрейт, чомусь вірить. Дійсно вірить в мене, попри всі мої невдачі. Намагається допомогти…

– Добре, що ми зʼясували це зараз, – холодно і рівно промовила я. – В тебе буде час звикнути до того, що я також член команди.

– Дуже смішно, – скривився в насмішливій усмішці Брейт.

– Посмійся, – віддзеркаливши його вираз обличчя, промовила я. – Але це не моя ідея, а ректора. І зараз я певна, що погоджусь на його пропозицію!

Очі Брейта на мить округлились. Я добре почула, як скрипнули від стримуваного гніву його зуби, а губи перетворились в тонку біду лінію на його обличчі.

– Цього не станеться, – гаркнув одногрупник так, що я мимоволі відсахнулась. – Я не дозволю.

І я навіть рота розтулити не встигла, як двері вже зачинились за одногрупником з таким гуркотом, що певно проснулись не лише наші сусіди, а й пів гуртожитку.

Здається, в пориві гніву я ляпнула зайвого. І тепер точно буде скандал.

Дідько, та коли вже я навчусь тримати язика за зубами?