Читати книгу - "Сестра Керри"

Герствуд намагався показати Керрі, що нема чого журитися їхньою скрутою, що, навпаки, треба радіти, бо за рік їхнє становище значно поліпшиться. І він почав частіше водити її у театр, давав більше на господарство. Але все це було лише тимчасове. Поступово Герствуда опанував такий настрій, в якому хотілося тільки одного: щоб ніхто не заважав йому віддаватися роздумам на самоті. Він став жертвою хворобливої, похмурої меланхолії. Ніщо його не цікавило, крім газет і власних думок. Радощі кохання знову згасли для нього. Лишалось тільки одне: жити і миритися з дуже незавидною долею.

Дорога вниз має мало зупинок і рівних переходів. Душевний стан Герствуда, погіршуваний зовнішніми умовами, дедалі збільшував незгоду між ним і його компаньйоном. Нарешті дійшло до того, що цей останній почав міркувати, як би здихатись Герствуда. Але сталося це скоріше, ніж можна було сподіватися, і то з вини власника будинку, де містився бар.

— Читали? — спитав якось уранці Шейнессі, показуючи Герствудові повідомлення у «Гералді», у відділі «Нерухоме майно».

— Ні, а що таке? — спитав Герствуд, заглядаючи в газету.

— Наш хазяїн продав свою ділянку.

— Та що ви кажете! — вигукнув Герствуд.

Він узяв газету і прочитав: «Містер Август Віл учора продав містеру Й. Ф. Слосону ділянку землі розміром двадцять п’ять на сімдесят п’ять футів, на розі Уоррен-стріт і Гудзон-стріт, за п’ятдесят сім тисяч доларів».

— Коли виходить термін нашої оренди? — задумливо спитав Герствуд. — Здається, в лютому?

— Так, — відповів Шейнессі.

— Тут нічого не сказано про те, що ж збирається робити новий власник, — зауважив Герствуд, знову заглядаючи в газету.

— Ну, ми скоро дізнаємось про це! — відловів Шейнессі.

І справді, незабаром усе з’ясувалось. Містер Слосон володів сусідньою ділянкою і мав намір збудувати новий будинок під конторські приміщення. Будинок, в якому містився бар, мав іти на злам. На спорудження нового будинку потрібно було близько півтора року.

Усе це стало відомо трохи згодом. Герствуда почали турбувати думки про долю бару. Одного разу він завів про це мову зі своїм компаньйоном.

— Як ви гадаєте, чи варто відкрити новий бар де-небудь поблизу?

— Яка рація? — сказав Шейнессі.— Ми ніде тут не знайдемо наріжного приміщення.

— А в іншому місці не варто, як ви гадаєте?

— Я б не став ризикувати, — відповів Шейнессі.

Зміна, що невблаганно наближалася, загрожувала Герствудові серйозними наслідками. Якщо угоду буде розірвано, він втратить тисячу доларів, а зібрати нову тисячу за час, що лишався, він не зміг би. Він зрозумів, що Шейнессі просто хоче розв’язатися з ним і, коли будинок буде готовий, напевне, заорендує нове приміщення сам. Треба було шукати щось інше, бо насувалася справжня фінансова катастрофа. У такій притузі Герствуда не тішив ані домашній затишок, ані розмови з Керрі, і тому в їхній квартирі запанував дуже невеселий настрій.

Весь свій вільний час Герствуд витрачав на шукання нового діла, але не міг знайти нічого підходящого. У нього вже була не така імпозантна зовнішність, як одразу по приїзді в Нью-Йорк. В його очах відбивалися невеселі думи, які не давали йому спокою, і цей погляд неприємно вражав людей. Не було в нього і тисячі трьохсот доларів готівкою. Минув ще місяць, і Шейнессі, не бачачи в Герствудові ніяких змін на краще, заявив йому, що Слосон рішуче відмовився продовжити оренду.

— Боюсь, що нашому ділу приходить кінець, — сказав він з заклопотаним виглядом.

— Ну що ж, як так, то й так, — відповів Герствуд похмуро.

Хоч би які були його думки, він не покаже їх цій ЛЮДИНІ. Цієї втіхи Шейнессі не матиме!

Днів за два Герствуд вирішив, що час і Керрі дізнатися про все.

— Ти знаєш, — сказав він, — мені, здається, загрожують великі неприємності з цим баром.

— А що сталось? — занепокоїлася Керрі.

— Та, бачиш, власник того будинку спродав свою ділянку, а новий власник не хоче поновлювати орендну угоду з нами. І бар, мабуть, закриється.

— А в іншому місці хіба не можна його відкрити?

— Навряд чи знайдеться підходяще місце. Та й Шейнессі не хоче.

— І ти втрачаєш гроші, які вклав туди?

— Так, — відповів Герствуд; його душевна мука відбилась йому на обличчі.

— Який жах! — вигукнула Керрі.

— Це все хитрощі,— сказав Герствуд. — Шахрайство, та й годі. На новому місці вони знову відкриють бар.

Керрі подивилась на нього, і з усього його вигляду зрозуміла, що справа серйозна, дуже серйозна.

— Як тобі здається, ти зможеш знайти щось інше? — опитала вона несміливо.

Герствуд помовчав. Не варто вже було повторювати вигадки про гроші, про вклади… Керрі могла тепер ясно бачити, що він розорився дощенту.

— Не знаю, — похмуро мовив він нарешті.— Спробую.

РОЗДІЛ XXXIV

Поміж жорнами. Самотня билинка

Дізнавшись про справжнє становище Герствуда, Керрі віддалася не менш тривожним думкам, ніж він сам. Минуло кілька днів, поки вона зрозуміла як слід, що після закриття діла, в якому бере участь її чоловік, їх чекають нестатки й боротьба за шматок хліба. Керрі пригадався її приїзд у Чікаго, Гансони, їхня квартира — і все в ній обурилось. Який жах! Усе, зв’язане з бідністю, жахливе. Де ж вихід? Знайомство з Венсами зробило її теперішнє існування нестерпним для неї. Блискуче світське життя Нью-Йорка, яке їй вдалося побачити здалека завдяки Венсам, заполонило її душу. Вона вміла тепер одягатись, знала, де варто бувати, — і не мала коштів ні на те, ні на друге. Ці спокуси не давали їй спокою. Чим вужче замикалось коло її життя, тим непереможніше вабило те, інше. І ось тепер злидні загрожують остаточно поглинути її ї зовсім відірвати від того, іншого, світу, далекого, як небо.

Водночас ідеал, навіяний їй Еймсом, не згас у її душі. Еймса вона більше не бачила, але вона запам’ятала його слова: багатство — це не все; на світі є багато такого, про що вона і уявлення не має, що сцена — це велике діло, і все те, що вона досі читала, нічого не варте. Еймс був сильна і чиста людина, значно сильніша й краща за Герствуда і Друе, хоч Керрі й не хотіла признаватися собі в цьому і навмисне заплющувала на це очі.

Останні три місяці існування бару на вулиці Уоррен Герствуд по кілька годин на день ходив по газетних об’явах. Це зайняття гнітило його,