Читати книгу - "Мелодія кави у тональності кардамону"

надто багато сил, часу та здоров’я. Анна тепер навіть не наважувалася натякнути йому на бажання бачитись частіше. Нічого не вдієш. Чоловікам взагалі властиво не зациклюватися на особистих стосунках. Це не означає, що ці стосунки не є для них важливими — просто в якийсь момент на перший план виходять інші, не менш вагомі для чоловіка цінності, а жінці треба навчитися спокійно та розважно це приймати. Головне для себе вона все одно бачила — вона потрібна Адамові, він її любить, а в найважчі моменти вона може розраховувати на його підтримку. Все інше — нюанси ситуації і вибрики обставин, які не можуть зіпсувати те, що склалося.

У тому, як і коли приходив Адам, не було жодної системи чи логіки, і, боячись, що він з’явиться у невідповідний момент, Анна навіть від регулярних візитів Терези почала тактовно відмовлятися.

Поступово життя і зовсім налагодилося. Еля менше плакала, швидше засинала, спокійніше спала, а коли не спала, то вже легше було її забавити — прив’язати над колискою яскраву цяцьку і потім лише час від часу розгойдувати. Іноді мала навіть того не вимагала — зосереджено вивчала власні ручки та пальчики, тягнула їх до рота, пробувала на смак, щось сама до себе гукала, усміхалася. Для того, щоб залишатися спокійною та задоволеною, їй досить бути нагодованою, сухою і бачити або чути біля себе маму. Та й Анна надовго не залишала малу саму. Впоравшись із терміновою роботою, відразу брала на руки, носила, подовгу бавилася, щось розповідала, пояснювала і тішилася з того, що у відповідь Еля теж усміхається. Те, що доводилося всюди тягати малу за собою, не обтяжувало. Дякувати Богові, зараз не зима і не треба переживати, що дитина застудиться. Навпаки, навіть добре, що вони постійно разом. Сонце та свіже повітря пішли їм обом на користь. Мала виросла, зміцніла і виглядала здоровою та цілком усім задоволеною. Та й Анні нічого не бракувало. Вагітність і пологи швидко забулися, добре самопочуття повернулось, а заразом і життєрадісний настрій. У світі так багато такого, що дарує щастя — донечка, любов коханого чоловіка, його турбота про них із дитиною, гарна погода, власне відображення у дзеркалі, квіти, звуки фортепіанної музики, які іноді чути з вікон сусіднього помешкання, листи від тітки, надія на остаточне примирення з родиною… Навіть жалобна сукня майже не дратувала. Це тимчасова незручність, а попереду ще багато світлих днів. Треба лише зберегти в таємниці стосунки з Адамом. Хоча… Напевно, дехто з сусідів уже про щось здогадується. Присутність чоловіка в житті молодої самотньої жінки приховати важко, проте в очі їй ніхто того не говорить, пальцем не тицяє і за плечима не обговорює особисте життя. Очевидно, допоки все це не переходить меж пристойності, вона почуватиметься у відносній безпеці. Вільно ходитиме вулицями, спілкуватиметься з сусідами і знатиме, що їм із дитиною нічого не загрожує. Ось і сьогодні, вийшовши з Елею на вулицю, Анна почувалася на диво безтурботною та щасливою. Так, ніби у неї ніколи не було жодних проблем, конфліктів чи непевних ситуацій. Погода не лише сприяла тому, але й додавала райдужних відчуттів у настрій. Яскраво світило сонце, і все довкола купалось у його теплих променях: і дахи кам’яниць, і вікна, що виблискували на сонці прозорістю шиб, і різнобарвні літні квіти на підвіконнях та балконах будинків, навіть стіни та бруківка вже не здавалися сірими чи непривітними.

Проминувши Головну площу, Анна завернула в напрямку Катедрального костелу. Йшла повільно, не кваплячись, насолоджуючись лагідним теплом літнього ранку, чистим повітрям і сонячним промінням, яке робило барви ще яскравішими. У такі дні хочеться радіти, усміхатись і тішитися з того, що просто живеш на світі, а відчуття щастя таке гостре, що затьмарює собою будь-які дрібні неприємності. Особливо якщо тих неприємностей нема і не передбачається в майбутньому, а з усіх проблем найактуальнішою є проблема вибору між двома ґатунками матерії на літню сукню й обрахунок необхідної кількості стрічок.

Закупивши дещо з бакалії, Анна вийшла з крамниці. Віднести все це додому чи ще трохи погуляти з дитиною?

Запитально глянувши на Елю, яка сьогодні поводилася на диво чемно, Анна усміхнулась і торкнулася губами рожевої щічки дитини. Здається, мала не вимагатиме, щоб її негайно годували та вкладали спати. Чемна дівчинка.

Підвівши голову, Анна відчула якийсь незрозумілий дискомфорт. Так почуваєшся тоді, коли за тобою хтось пильно і не надто зичливо спостерігає.

Інстинктивно озирнувшись, вона побачила за декілька кроків од себе сестру та дружину Адама. О Боже, чому Анеля так дивно дивиться на її Елю?

Підсвідомо намагаючись захистити доньку, Анна мимоволі затулила її голівку своєю долонею. Наступне, що захотілося зробити, — чимдуж втекти звідси. А якщо Анеля влаштує публічний скандал?

Ще дужче притуливши до себе дитину, Анна сполотніла. Неможливо, щоб така жінка хотіла публічного скандалу. Та й Тереза — не прихильниця гучного з’ясовування стосунків.

Насилу стримуючи шалене калатання серця в грудях, Анна знов пригорнула до себе Елю. Ні, на таке Анеля не наважиться. Хоча б дитину пошкодує.

Намагаючись побороти напад паніки, Анна розгублено глянула на Елю і, несподівано для самої себе, відчула, що заспокоюється. Ніколи і за жодних обставин вона не дозволить зробити щось погане своїй дитині. Адам теж ніколи цього не дозволить. Навіть своїй дружині.

Майже спокійно звівши очі на Анелю і набравшись рішучості, а може, й нахабства, Анна злегенька кивнула їй головою. Так вітаються заледве знайомі між собою люди. Вітаються — і йдуть у своїх справах. Для святого спокою саме так найліпше повестися їм усім.

Вона ступила крок уперед і, намагаючись не дивитися в очі Анелі, вдавано байдуже ковзнула поглядом по її постаті й заклякла, сама собі не повіривши. Ще раз озирнула дружину Адама з ніг до голови. Тоді ще раз. Живіт у тої помітно видається вперед, а обличчя змінилося саме так, як то буває у вагітних жінок. Дружина Адама вагітна?

Відчуваючи, що блідне, Анна ще раз глянула на Анелю і вже не змогла відвести погляду. Сумнівів не залишалося — та чекає дитя.

Від потрясіння Анна не могла зрушити з місця і заклякла посеред вулиці. Усе так просто, так зрозуміло і так банально, аж не віриться, що це відбувається насправді. Адам продовжує спати з дружиною, а вона лише його коханка, його забавка, і нічого іншого їй ніколи не світить.

На мить Анна перевела розгублений погляд на Терезу, тоді знов глянула на Анелю. Та дивилася на неї цілком спокійно і, судячи з усього, анітрохи