Читати книгу - "Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки"

Година для байдикування в Ахені, три години на узбіччі для обов’язкових перерв на чай і шість годин сидіння на дивані — все це потягло по 22,50 євро з кожної кишені. Одна пані, земля їй пухом, придбала того дня мотлоху на тисячу євро, включно з «прикольним» матрацом для нетримання. Задля її зручності там скрізь були банкомати.

Дорогою назад пані Схап, яка чогось вирішила, що має гарний голос, захопила мікрофон і цілу годину мучила нас піснями зі свого старого золотого репертуару. Та й чимало учасників нашої вечірки із захватом приєдналися до неї.

Єва прямує на допомогу! Оскільки людська допомога стає надто дорогою та надто мізерною (що, знову про тих безробітних?), у майбутньому Єва стане нашою офіціанткою. Єва — це робот, розроблений інженерами Делфтійського університету. На картинці вона більше скидається на поєднання бігової доріжки та допотопних ваг, ніж на Єву. Рот у неї за формою нагадує поштову скриньку, а на місці очей чи радше брів — дві чорні плями. Її спеціальність — це простий домашній догляд, а ще вона може, як стверджують її винахідники, навіть виявляти емоції. Металевий сміх? Справжні сльози? Там не сказано.

Сподіваюся, я ґиґну до того, як усіх медсестер замінять на роботів, аби заощадити гроші. Якщо ж таки до цього доживу, то можу уявляю, як викручую шуруп чи два. Еферт присягнувся «випадково» переїжджати інвалідним кріслом якомога більше роботів. Гарний би фільм вийшов, чи не так?

У старих людей виробляється менше адреналіну та допаміну, речовин, що відповідальні за метелики у животі та прискорене серцебиття. Однак закоханість не означає певної кількості гормонів, яку виробляє твоє тіло, так само як і раптового їхнього стрибка. У старперів ця гормональна хвиля може бути такою ж чудовою. Так сказано в газеті. Це могло би пояснити, чому поруч з Еф’є я завжди ловлю себе на тому, що починаю говорити трохи невиразно й навіть заїкатися.

«Усе, що робить для нас лікар, насправді зводиться до допомоги в гамуванні болю, тож не обманюймо себе», — таким був вклад Еферта в обговорення історії про лікаря з селища Тейтьєнхорн, який, мабуть, був занадто щедрий із морфіном.

«Ну, це хоча би повернуло на карту Тейтьєнхорн», — промовив Греме.

Про поведінку лікаря поліція мала суперечливе бачення. Чимало тутешніх залишаються непохитними на шляху чеснот, дотримуючись щодо евтаназії думки церкви. Та всі згодні, що немає причин посеред ночі заарештовувати добросердечного лікаря (яким, я припускаю, він і був, аж поки докази не доведуть протилежного) і годинами допитувати його. Звісно ж, це не могло бути аж таким терміновим.

Подібні випадки, згадаєте моє слово, змусять лікарів вагатися, чи варто видавати пацієнтам морфін, незважаючи на силу їхнього болю. Вони надто боятимуться, що в результаті цього пацієнт видкине копита. Звісно ж, є чималі шанси саме такого розвитку подій, якщо мова йде про трухлявих пнів, — і лікарі тоді нестимуть за це відповідальність. А аспірин більше не діятиме.

Пан Беккер, найбільша скіпка в дупі цього дому, проїхав на своїй Канті через автомийку, але забув зачинити вікно. Він хотів було натиснути віконну кнопку, та було вже запізно, адже вже сидів усередині акваріума. Коли портьє розповів нам про це, ми ледь не вмерли зі сміху. Він бачив, як Беккер повернувся мокрий з голови до ніг.

«Я щойно закінчила з усіма повідомленнями про позитивні зрушення у лікуванні Альцгеймера! — сказала Грітьє. — Це ніби як гірчиця після страви».

Та попри все вона залишається бадьорою, весело зізнаючись, що залишила капці під подушкою, а піжаму — під ліжком. А ще в неї часто виникають проблеми з тим, аби запам’ятати, що саме вона збирається робити чи куди йде.

«З туалетом поки що проблем нема. Того дня, коли я забуду, що там роблю, треба буде переїжджати на інший бік».

Наступного понеділка у нас знову екскурсія клубу «Старих, але ще не мертвих» — саме вчасно! Організатор: Едвард. Він зайнятий посівом спантеличення через суперечливі дрес-коди та постійною зміною часу відправлення. Насправді зараз не його черга, та він хотів саме цю дату. Очікування зашкалюють.

Ще більше гарних новин: нашого кухаря, любителя найм’якішої та найогиднішої несолоної їжі в Нідерландах, звільнили. Причин не розголошували, однак подейкують, що він був занадто великим прихильником вина. Не в кулінарній діяльності, ви ж розумієте.

Правління Спілки пожильців звернулося з проханням бути включеними до пошукового комітету стосовно нового кухаря. Усі чотири члени. Немає ані шансу на те, що, коли їхнє прохання задовольнять, то вони дійдуть згоди, кого ж відправити своїм представником.

Коли у США виникають фінансові труднощі, а республіканці хочуть зачинити скрині Скарбниці, ми готуємося висловити щодо цієї проблеми свою, неупереджену думку.

«Якщо Америка розориться, їм знадобиться гарний судовий пристав», — припустила пані Блоккер.

«Якщо до цього дійде,