Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

Тому я тільки видихаю і тихо вимовляю:

– Я дуже тобі вдячна. Ти врятував мене вдруге.

Дамір задумливо тарабанить пальцем по керму:

– Наступного разу, Поліно, давай без самодіяльності. Готовність допомогти – це чудово, але ризикувати своєю головою – це безрозсудно та необачно.

Я спішно ківаю, бо сказати нема чого.

– Якщо не послухаєшся, то, присягаюся, буду ляскати по дупці, поки вона не зачервоніє.

Я дивлюся на нього величезними очима, на губах з'являється усмішка, трохи дурна, але...

– Все зрозуміла. Такого не повториться. Обіцяю.

– От і чудово, – погоджується Дамір, раптово клацаючи пряжкою ременя: – А тепер я хотів би отримати свою винагороду.

Посмішка на його губах зовсім диявольська.