Читати книгу - "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"

- Мік від імені всіх присутніх дозволь висловити тобі нашу вдячність у нейтралізації загрози. Саме твої дії перервали нашестя аномальних тварин і врятували життя всім присутнім у селищі. Дякую тобі.

Пролунали привітальні крики присутніх і слова подяки, кожен підійшов і потиснув руку.

- Я не сам усіх переміг, - відмовлявся я, - більше турелі та захисники селища.

- Якщо голка влучить у голову аномальної тварюки, все одно вважається, що вбила її не голка, а людина, яка вистрілила. - розповідав Гор - Саме через свою інтуїцію, або що там у псіонів за це відповідає, ти вирахував і знищив ляльковода тварюк. Це факт сьогоднішнього бою, отже, забезпечив перемогу саме ти.

- Ну якщо так вважати.

- Скинув тобі звіт на нейромережу, про стан справ на цю хвилину, вивчай, перекуси, а ми поки що обговоримо накопичені проблеми.

Я їв і слухав, дивуючись згуртованості людей. Тільки нещодавно була патова ситуація, а зараз уже всі впряглися в справу і роблять те, що потрібно. Втрати та поневіряння відійшли на другий план, усе для досягнення мети та безпеки. Гаразд і я займуся тим, про що мене просили, у селищі й без мене розберуться з проблемами. Зв'язався з дівчатами та з ШІ бази, у них усе було спокійно, змалював їм ситуацію, що склалася, вони обіцяли зібратися швидко, а чоловіки допоможуть завантажити на платформу мед капсулу.

Потім вирушив до корабля, перевірив, чи заряджена вся зброя, запросив потребу мисливців і наших у чомусь специфічному зі складів, зробив коло над фортом, перевірив ситуацію в окрузі та полетів на базу. Там завантажили все необхідне, забрав дівчат і Мора, і повернулися назад у форт. Тут робота закипіла з новим ентузіазмом, кочівники та мисливці, бачачи мед капсулу і стабілізацію перших тяжкопоранених, здіймалися духом і з подвоєним ентузіазмом взялися за роботу. До вечора я допомагав дівчатам з лікуванням пацієнтів і обробкою туш аномальних тварин, а потім зв'язався зі мною Тех і просив його забрати з попередньої точки біля моря, бо бот десь облітав периметр і був занят. Кристали він забрав, тварюки до них не дійшли, або згинули десь на підходах в аномаліях.

Коли прилетіли до нас звернувся Гор.

- Я прошу вас підтримати місто і захистити його від навали аномальних істот, - сказав він, - люди міста не можуть протистояти псі активним тварюкам поодинці.

Тех і ШІ були не проти, а за допомогу нам обіцяли віддати запчастини від супутникового зв'язку на планеті. Кіборг за специфікацією обладнання визначив, що можливо все разом працюватиме з невеликим доопрацюванням.

Розуміючи всю терміновість ситуації, ми підготували корабель до польоту, поповнили арсенал, знаючи, що нам знадобиться вся вогнева міць, щоб протистояти аномальним тварюкам. Коли ми піднімалися на борт корабля, жителі селища зібралися, щоб проводити нас. В очах мисливців була суміш тривоги та надії, вони знали, що доля міста - а можливо, і їхні родичі - були під загрозою, якщо там теж є ляльковод.

Піднявшись на борт з котом, я зайняв своє місце в рубці за пультом управління, запуск двигунів і ось корабель плавно піднявся. Ми зробили коло, перевірили поблизу наявність тварин і незабаром ми вже летіли над пустелею, а селище зменшувалася за нами, а сонце вже почало сідати, відкидаючи довжелезні тіні на піски й забарвлюючи хмари в пурпурні відтінки.

Шлях до міста був швидким, дісталися до нього якраз, коли сонце майже зникло за обрієм. Високі стіни та вежі поблискували у згасаючому світлі, але навіть з такої відстані було ясно, що щось не так. З кількох точок перед містом здіймався дим, а спалахи світла з оборонних веж свідчили про роботу плазмових гармат і про те, що битва вже триває. Аномальні тварини перли суцільним щільним потоком, попри всі втрати.

Коли наблизилися, Гор зв'язався з начальством міста і нам дозволили сісти на паркувальний майданчик у центрі.

Приземлилися, висадили голову гільдії мисливців, і нас тут чекав контингент міського управління, комендант міста Бор і начальник охорони Мак. Вони привітали нас.

- Спасибі, що прийшли на допомогу - сказала Мак. - Тварини невблаганні. Нам потрібна будь-яка допомога. Як у вас діла у форті?

- Ми відбилися. - скидаю дані про наш бій. Мак як побачив скільки на форт напало аномальних тварин не повірив своїм очам.

- Як у вас вийшло.

- Мік знищив ляльковика, після цього натиск тварюк вичерпався. - розповів Гор.

- Ось воно що, а нам зможете допомогти? - звертався він до мене.

- Спробувати можемо.

- Що вам потрібно, все дамо.

- Нам би поповнити ракети та снаряди на гармати, на турелі запас поки що є.

- Усе дамо, я вже віддав команду.

- Добре тоді ми відразу ж і почнемо.

Ми з кіборгом завантажили боєзапас, перезарядилися. Нам надали канал ситуації по периметру міста і на підходах, щоб скоординувати дії з міським командним центром. Масштаб загрози був очевидний одразу. Повідомлення надходили з усіх секторів міста - аномальні істоти ще масово не перетнули стіни, але одинаки вже нападали на мирних мешканців і влаштовували хаос. Було запроваджено режим надзвичайного стану: усіх з вулиць евакуювали, а мешканці самотужки барикадувалися в будинках.

Навіть за допомогою сучасного озброєння, грамотно побудованої оборони та тактичних знань, місто не могло переломити ситуацію. Тварини проникали по дахах і здійснювали поодинокі набіги на важливі вузли оборони або на освітлення вулиць. На ключових перехрестях були розміщені оборонні та патрульні дроїди, що забезпечували захист критично важливих будинків, обложене тварюками місто завмерло перед важкою ніччю. В обладнаних нішах на дахах завмерли захисники з плазмовими гвинтівками, вони виявилися ефективними проти тварюк, їхні влучні вибухи збивали псі атаки істот.

З настанням ночі битва посилилася. Тварини, здавалося, підбадьорені темрявою, валити на місто хвилю за хвилею. Захисники міста, натхнені нашою появою, билися з новою силою.