Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Не забувай про мене! – кинувся на неї Хакуро, - хочу особисто здерти шкіру з легендарного генерала клинка!

- Обійдешся! – один випад і клинок Аспера увійшов глибоко під ребра близнюка, - Рей, допоможи Таску! Я тут далі сам!

- Я прикрию! – спустився забризканий чужою кров’ю Хелісен.

- А ми допоможемо! – клацнула зубами Тера, - Йору! Хто більше відгризе – той переможе!

- Як завжди кровожерлива! – пес збільшився у розмірах, - ми підстрахуємо, наша пані! Всевидящій генерал, керуй!

Рей кинулась до Алена і Таска. Але він помітив її. З його крил зірвались нитки пряжі, відкинувши її назад. Ален був в ярості. Його удари були виключно магічними, він не користувався ніякою зброєю. Таск зі своїми чакрами був гідним для нього противником, швидкість його крил не поступалась Алену. Та варто було йому побачили, як Рейна впала, він втратив концентрацію. Скориставшись цим, Ален що було сил увігнав створене пряжею лезо йому в бік і обернувся до Рей.

- Я вже казав, зірко моя, - прошипів він скривавленими губами, - я спалю цей світ разом з тобою!

Він заніс над нею руку. Перед очима майнуло золоте сяйво. Обличчя обдало жаром. Рей розплющила очі. Золоті крила були заляпані кров’ю. Хелісен закашлявся і впав на неї.

- От халепа… промахнувся, - пирхнув Ален і заніс руку для ще одного удару.

- А щоб тебе!

Одночасно перед ним виросли Дагон та Таск, відтісняючи фальшивого імператора від Рейни та золотокрилого.

- Хел! – Рейна намагалась підняти його, - слухай мене! Не спати! Зціли себе! Негайно зцілюй себе!

- Весь Вовчий загін… тут… - з кутиків його губ потекла кров, - ми завжди слідуватимемо за тобою, командире…

- Зцілюй себе!!! – зірвалась на крик Рей, - негайно!

- Ну хоч пернатого пришиб… - усміхнувся Хел, обличчя його було бліде, наче сніг.

- Хел!!! – Рейна намагалась зупинити кров, - та щоб тебе… Хелісен! Тільки не ти! Це безглуздо!

- Цілитель, що переміг смерть, взяв і помер, - хрипло промовив той, - знаєш, Рейно, я так і не навчився ділитися…

- Хелісен!!!

Вона кричала його імʼя так голосно, що здавалось, одним лиш цим криком заглушила весь шум бою. І Таск, і Лейла, і Аспер та Еліас… кожен, хто був поряд, почули лише її голос. Та очі золотокрилого згасли.

- Рейно! – Аспер підхопив її за руку, - бій ще не скінчився! Прийди до тями! Рейно!!!

- Хелісен… - Рей закрила долонею його очі і підвелась, - Тера, будь ласка…

- Зрозуміла, - вовчиця лягла, аби Рей і Аспер поклали на неї тіло, - я швидко повернуся!

- Треба знайти Каліопсу, - промовила Рейна.

Та у той самий момент, під ногами її засяяла печать. Рейна вже бачила таку. Вона сама таку намалювала. Срібноволоса обернулась. Кров з її рани сочилась на підлогу. Таск був поранений, Аспер також. Для повної активації печаті потрібно було пролити кров…

- Еліас!!! – закричала Рейна.

Крилатий, котрий виводив останніх людей з зали, озирнувся. Він не бачив Рейну. Перед ним виникла Каліопса.

- От і зустрілися, - вони миттю обвила його хвостом, - сумував за мною?

Її мутна зелена пряжа впивалась в його тіло. Очі то ставали червоними, то знову повертались до природнього кольору. Еліас відчував, як його тіло вивертається з середини. Цей біль, який завдавала йому мерроу, вже був йому відомий. Зараз вона знову візьме його під контроль. Ні, не можна. Ні за що!

- Дагон!!! – закричав Еліас, - ми домовлялись!

- Я трохи зайнятий!!! – келпі відлетів на уламки вівтаря, прийнявши свою людську форму, - трясця!.. сильний покидьок!

- Ти мій! На… зав… жди!.. – прошипіла йому в обличчя Каліопса, - поцілуй же мене, мій Еліасе, мій… лише!..

Вона запнулась. З грудей у неї стирчала золота пряжа. Еліас відчув полегшення. Хватка її миттю ослабла.

- Але як… - видихнув Ел і раптом усвідомив, що не бачить Лейлу.

- І чому я не вбила тебе раніше?! – прогарчала принцеса сприганів, - а, Каліопса?!

Її золота пряжа пронизувала мерроу наскрізь. Та закотила очі і, вже задихаючись, спробувала схопити Лейлу хоча б за руку. Але Еліас одним помахом крила відтяв їй частину хвоста. Мерроу завила. А з іншого кінця зали завив Ален. Це сталось так раптово і незрозуміло, що все зупинилось. Він вив так голосно і так пронизливо, опустивши руки і миттю забувши про бій, про Таска і Рейну, про все. Він кричав, впавши на коліна, а навколо нього все руйнувалось. Його нищівна енергія рвалась з тіла і він, вочевидь, втрачав контроль над нею.

- Трясця!!! – Аспер підхопив Рейну за руку, - Таск!!! Негайно! Тікаємо!!! Він втратив контроль над пряжею!

- Негайно під бар’єр!!! – закричала Лейла.

- Це стерво поставила на ньому печать!!! – Нагайна впала на коліна, - я ж казала! Я попереджала! Алене!!!

- Нага!!! – Таск схопив її за плечі і струснув, - що за печать?!