Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Тц… одного впустили, - роздратовано пробурмотів один з близнюків.

- Дітлахи на кораблі, Ашара я захищатиму, - промовила Нагайна до Лейли, - свою частину угоди виконала. Далі справа за вами.

- Нага?.. – Ален закляк, - як це розуміти?

- Відкривати Браму небезпечно! Як ти не розумієш?! – випалила Зміїна діва, - Каліопса маніпулює тобою, дурний імператоре! Ти загинеш, якщо це станеться або зійдеш з розуму! Ти для неї лише зручний інструмент!

- Так і знала, що вона нас зрадить, - у повітрі за плечем Алена виникла мерроу, - тобі ніколи не осягти величності плану володаря Алена.

- Я знала просто Алена! – промовила з гіркотою Нагайна, - сильного, жорстокого, але справедливого Алена, яких просто хотів всіх урятувати! Але ти… ти все змінила! Зруйнувала його ідеали! Невже не достатньо імперії?!

- Ти розчаровуєш мене, Нагайно, - похитав головою Ален, - Рейно, зірко моя, ще раз повторюю. Накажи своїм друзям…

- Рей! – що було сил закричала Лейла, - пробач! Я була ідіоткою!!! І подругою так собі… я знаю!!! Але… я не можу бути принцесою Каєю без свого четвертого генерала!!!

Рейна зробила крок до неї, та її під лікоть вхопив Ален.

- Ще крок, зірко моя, і цей світ спалахне! Весь, без винятку! – прошипів він до неї, - я знайду кожного з твоїх дітлахів. Думаєш, ви зможете мені протистояти?

- Рейно! – крикнув Таск, простягнувши їй руку, - я знаю! Довіритись комусь важко! Довіритись – це як зробити крок у прірву. Зроби його! Я спіймаю!

- Та щоб тебе!.. – вилаялась Рейна, - Дагон!!!

- Довго! – келпі виник в повітрі і одним змахом копит зніс Алена в сторону.

Рейна кинулась до спригана, але перечепилась за спідницю. Падаючи зі сходинок вівтаря, вона виставила руки вперед аби пом’якшити падіння і подумала, як же це смішно.

- Тримаю! – підхопив її Таск, - я ж сказав… я спіймаю. І більше ніколи не відпущу!

Він схилився до неї і поцілував. Довгоочікуваний, такий солодкий поцілунок.

- Агов, милуни! – озвався Дагон, - впевнені, що немає справ важливіше?

Ален піднявся, змахнувши з себе уламки квіткової арки, яку проламав спиною. Очі його налились кров’ю.

- То такий вибір ти зробила?! – прогарчав він, - чарівно. Прекрасно, моя зірко! Тоді гори разом з усім цим світом! Нитко світобудови…

- Треба вивести звідси людей! – озирнулась Рей, - негайно!

- Залиш це на мене! – Лейла торкнулась її руки, - тепер, коли ти поряд… коли всі ви поряд зі мною, я здатна…

Вона звела руки доверху і плеснула у долоні. З її пальців зірвались нитки пряжі. Білі, золоті, срібні. Їх були тисячі, від них віяло теплом. Вони накрили всіх присутніх напівпрозорим куполом, що іскрився. Печать, що тримала мітки Рейни, тріснула і спала. Принцеса Емілія вискочила на стілець і підняла руки догори.

- Моє імʼя Емілія Алейл Ліберія! Я кронпринцеса Фарлезу! Будь ласка, не панікуйте і слідуйте за мною! Ми з принцем Ашаром виведемо вас!

- Лейло, виводь народ! – скомандувала Рейна, розрізаючи спідницю, - а ми тут розберемося! Тера! Йору! Тіл!

У яскравому спалаху у її ніг виникли вовчиця і чорний пес, на плече срібноволосій опустилась руда сова.

- Нарешті! – вигукнув Йору, дряпаючи червоного килима, - що тут у нас?

- Допоможіть евакуювати людей! – наказала Рей, - і повертайтесь! Треба прибрати!

Вовчиця і пес метнулись в різні боки. Ален клацнув пальцями. Його напівкровки, що стерегли виходи, в одну мить напали. Лейла та Еліас, діяли наче єдиний організм. Сприганка тримала бар’єр і в ту ж мить створювала пряжу вітру, відкидаючи нападників. Еліас розправивши свої крила, закриваючи її. Його криштальне пір’я відокремлювалось від крил і перетворювалось на напівпрозорі щити, що прикривали людей. Він уміло маніпулював ними, використовуючи як кинджали, разив ворогів. Емілія разом з Ашаром вели за собою людей. Нагайна та Еріел їх прикривали.

У ту ж мить, Рейна, Аспер, Хелісен та Таск зіштовхнулись з Аленом, Хакуро, Рокуро та Шаєм. І зараз все було інакше. Не було страху. Не було невпевненості. Вперше Рейну переповнювала впевненість у власній силі. Її пряжа ще ніколи не була такою потужною. Шай та Хел зійшлись у бою в повітрі. До Рейни доносились лише провокативна лайка та дзвін зброї. Аспер і Рейна взяли на себе Хакуро і Рокуро. Меч-артефакт лиса приймав найхимерніші форми не даючи близнюкам навіть наблизитись до них, Рейна і її парні клинки наносили блискавичні удари. А десь в стороні вона почула, як Ален зійшовся у бою з Таском.

До неї доносились крики. Народ Сін тікав, слідуючи за Ашаром та Емілією. Напівкровки, яких примусили приєднатися до Алена силою, також тікали. Вони не хотіли помирати за фальшивого імператора. А ті, хто лишилися, зіштовхнулися з легендарними генералами. І раптом, Рейна усвідомила, наскільки крихкою може бути влада, побудована на одному лише страху. Навкруги неї змішалися звуки битви. Крики і прокльони, хрип, лайка, удари, хрускіт кісток і той самий, характерний звук з яким лезо пронизує плоть. Вона на мить відволіклась, поглянувши на Таска, якого відтісняв Ален, і пропустила удар. Похитнувшись, вона відступила на крок. Ален був лютий. Від нього вібрувала така енергія, що поряд важко було дихати.