Читати книгу - "Континент бойових ткачів, Козел Валерія"

- Тера, Йору, Тіл, Дагон, Ал… напевно, мені навіть попрощатися не дозволять, - прошепотіла Рей, торкнувшись губами міток на руці, - хотіла б я ще побачитись… Таск…

- Леді, - двері відчинились і зазирнула одна з особистих служниць Алена, - ваш вихід.

- І що? Моєму батьку навіть не дозволять провести мене до вівтаря? – усміхнулась Рей.

- Ваші батьки не прибули, леді, - безбарвно відповіла служниця, - ви пройдете до вівтаря самі.

- От воно як… - Рей і без того розуміла, що їх не буде.

Вона здогадувалась, що зараз на Великому континенті не спокійно. Принцеса мала б бути тут, виказати повагу новому імператору, аби не спровокувати війну. А це означало, що на континенті мав лишитися хтось сильний, кому вона довіряє. Під цей опис підходила лиш одна людина. Той, хто відмовився від титулу архімага, Теодор Коє. І аристократи мали лишатися біля нього.

- Леді, на вас чекають, - поквапила її служниця.

Рейна піднялась. Сукня була не зручна. Їй подобався червоний колір, але дратувало одне лише усвідомлення, що весь її одяг та коштовності, взуття і навіть зачіска були обрані Аленом. Вона була експонатом, котрий він виставляв на показ. Вона, Рейна, була не більше ніж трофеєм. Щоб весь світ почув і побачив, безрідний напівкровка став імператором і одружився з генералом клинка.

Її підвели до дверей, а коли вони відчинились, то трохи засліпило очі. Білосніжна зала була вистелена червоними килимами, сотні гостей дивились на неї не відводячи зацікавлених поглядів. Вони, як і вона, не були раді цьому весіллю, та мали грати свої ролі аби вижити. Рейна їх розуміла, у неї також була своя роль.

- Наречена! Леді Рейна Коє, донька Його світлості, графа Еріка Коє та леді Ріас Леарлес. Командир Вовчого загону, генерал клинку!

Рейна йшла по червоній доріжці. У перших рядах вона помітила бліде обличчя Емілії та Еріела, що стояв поряд із нею. Все ж таки, хоч хтось знайомий. Їй трохи було соромно за те, як вона вчинила. Покинула Фарлез всупроти королівському наказу, вирішила все сама. Певно, Емілії відчуває пекучу провину, тому що вони так і не змогли вигадати, як запобігти війні не жертвуючи Рейною.

Рей зупинилась перед Аленом, він подав їй руку і вона стала поряд із ним біля вівтаря. Його різнокольорові очі дивилися на неї зверхньо. У його усмішці не було нічого доброго. І раптом Рейна подумала про те, а що якби це був Таск? Одягнув би він її у червоне? Яку сукню обрав би? А зачіска? Напевно, він би ні за що не зібрав її волосся, йому воно завжди подобалось. Посмішка ледь помітно вигнула її губи. Ален кивнув храмовому служителю і він почав свою церемонію. Рейна його майже не чула. До неї доносились лише окремі слова. Щось там про шлюб і любов, про відданість, вірність і про турботу перед обличчям великої богині Каї.

- …скріпіть же свій звʼязок поцілунком і нехай ніщо у цьому світі не розірве вашу пряжу зв’язку! – проголосив служитель.

Ален поклав свої руки на її плечі і підтягнув до себе. Від самого лише дотику все її тіло здригнулось. Вона мала дограти свою роль до кінця, дотерпіти до ночі, розірвати пряжу Каліопси. Для цього потрібно було дограти. Та від однієї думки про поцілунок з ним в середині все переверталось. Він схилився до неї у ту саму мить, коли двері зали злетіли з петель.

- Руки від неї забрав! – прогарчав Таск, виходячи з диму. - Це моя жінка.

- Таск… - Рейна ледь стримувалась, аби не розплакатись.

- Якщо ви все ж таки обрали війну, то вже трохи запізно, - усміхнувся Ален, мертвою хваткою вчепившись в Рейну, - наш союз вже майже закріплено.

- Війни не буде, - вперед вийшла Лейла.

Позаду неї Рей побачила Еліаса, Аспера та Хелісена. Просто дивлячись на них, Рейна відчувала, що у неї є шанс на порятунок, є можливість утекти від цієї участі. Але раціональність знову взяла верх.

- Що ви собі надумали? – якомога холодніше промовила вона, - у якому світлі ви представляєте Фарлез і корону? Ви дійсно вважаєте, що маєте право псувати імператорське весілля?

- Гарна спроба, моя зірко, - прошепотів їй на вухо Ален, - та твій голос тремтить. Будь переконливішою, примусь друзів скласти зброю і ніхто не постраждає. А як ні – то я накажу Нагайні привести сюди дітлахів та перерізати їм горлянки у всіх на очах.

- Будь ласка, - промовила Рейна, - будьте гостями, не ворогами і тоді…

- Рейно, досить! – вперед виступила Лейла, - ми весь цей час помилялися! Ми тренували пряжу, заклинання… а мали б просто поговорити! Будь ласка! Я благаю тебе! Довіряй нам!

- Почуй її, Рей! – крикнув Еліас, - не повторюй моїх помилок!

- Ми захистим всіх!– Аспер скинув вверх руку з крижаним мечем, - і народ імперії Сін також!

- Панове, невже ви вирішили, що хтось у цьому залі вас підтримає? – поряд із Аленом виникли Хакуро і Рокуро, - хто тут піде проти імператора?

- Ви хотіли сказати – завойовника, що віроломно вбив майже всю імператорську родину? – до залу у супроводі Нагайни увійшов Араш, - народе Сін! Я, Ашар Сінський, законний спадкоємець імперського престолу! І я тут, аби звільнити нашу державу від узурпатора!

- Хакуро! Рокуро! – гаркнув Ален до них.