Читати книгу - "Фортеця пекла, Вікторія Ноетер"

— Адмірал колись також був невинною людиною?

— У нього інша історія. Я не маю права розповідати чужі таємниці. Тобі варто запитати його самостійно. Карро?

— Що? — вона підняла голову.

— Я скажу, що лотос ще не дозрів.

На блідому обличчі Карро розцвіла посмішка.

— Дякую.

Повернувшись до фортеці, Карро вирішила не попадатися на очі Адміралу чи Абадду і тихо піднялася сходами, не помітивши чудовиськ бастіону. Тиша, здавалося, тягнулася за нею від самого села і проникла у фортецю, забравши всі звуки й змусивши її жителів мовчати. Струсивши плащ, Карро побачила, як із кишені випав папірець, який опинився там невідомим чином. Відкинувши плащ на ліжко, вона розгорнула папірець. На жовтуватому аркуші був лист від янгола.

Вона сіла на край ліжка, відчуваючи, як слабкість охоплює її тіло, і розгорнула аркуш, намагаючись зберігати спокій. Що міг хотіти цей загадковий янгол? Занурившись у рівні рядки тексту, її охопили сумніви — важкі, як каміння, ніби цілі гори впали на неї. У листі пропонувалася правда, але не допомога. Янголам було важливо дізнатися, чи справді вона є тією, ким її назвали, чи вона лише душа, що заблукала.

Карро відчула, як її руки затремтіли. Лист від янгола — це було більше, ніж просто попередження. Це було нагадування про її місце між двома світами, про її можливість вибору. Слова Ізіаса пробудили в ній щось, що вона намагалася придушити — надію. Але вона знову відкинула це почуття, бо крім правди, їй не пропонували порятунку від темряви. Чомусь очікувалося найгірше. Адже вона мала стати могутнім демоном, дитям пітьми та стражем фортеці, вічним захисником світу демонів. Фортеця першою ставала на заваді військам янголів, даючи генералам можливість підготувати легіони темряви. Чи не планували янголи просто знищити її? Помирати просто заради правди вона не була готова, адже правда не рівнозначна свободі.

Вона нервово зім’яла лист, відчуваючи, як всередині її тіла наростає хаос. Янголи не відступили — вони все ще слідкували за нею. Чи був це шанс втекти від темряви? Чи це чергова пастка, яку вона не могла передбачити? І чи буде потім шанс втекти від янголів?

Карро встала з ліжка й подивилася у вікно фортеці, звідки виднілися темні обриси скель і лісів, і вічне поле бою. Вона знала, що не може просто ігнорувати цей лист. Так само вона не зможе відкинути пропозицію Лу. Демониця мала бути десь поблизу, і, переодягнувшись у звичні штани та форму, Карро сховала лист, зачинивши за собою важкі двері.

Лу знайшлася в бібліотеці, де сиділа біля однієї з далеких полиць, заглиблена в читання. Її тонкі пальці перегортали сторінки старовинної книги, а довге чорне волосся блищало у світлі свічок. Здавалося, ніщо не могло відволікти її від книги, доки Карро не підійшла ближче. Її усмішка відчувалася ще здалеку.

— Я знала, що ти прийдеш, — тихо сказала Лу, не підводячи очей від книги.

Карро зупинилася, відчуваючи, як напруга знову стискає її тіло. Лу завжди була загадковою і небезпечною. Її неймовірно холодний спокій міг відштовхувати або зачаровувати, але Карро завжди відчувала, що за цією оболонкою ховається щось більше. Могутність демониці, хитрість і холоднокровність, із якими вона відправляла інших на смерть замість себе, лише зміцнювали цю підозру.

— У мене немає вибору, — сказала Карро, наблизившись до столу. — Мені потрібна твоя допомога.

Лу повільно закрила книгу й нарешті подивилася на Карро своїми темними, глибокими очима. У них не було нічого людського — лише відчуженість і холод.

— Чим я можу допомогти? — запитала вона, нахиливши голову, ніби досліджувала новий цікавий експонат.

Карро важко видихнула, відчуваючи, як емоції, які вона так довго намагалася придушити, починають прориватися назовні.

— Я хочу дізнатися правду. Хочу подивитися у вічі тому, хто віддав мене демонам. Але ні Адмірал, ні Абадд не повинні про це знати, — першою заговорила Карро, поки Лу дивилася на неї лукавим поглядом.

— Тоді пропоную тобі, дівчинко, одночасно подивитися у вічі зраднику та виконати одне невеличке завдання, яке допоможе довести демонам, що ти справжній демон, — Лу торкнулася її плеча, посміхаючись і оглядаючи Карро з усіх боків.

— Як саме? — Карро відчувала цю нову пастку всією своєю сутністю, але тепер вона була сильнішою, хоч і не розумнішою, бо знову довірилася демониці. Вибратися з фортеці самотужки у неї не було шансів.

— Потрібно спіймати одну людину з чорною душею, якій місце в пеклі. Він деякий час успішно ховається від нас, але це ненадовго.

— І як я зможу його знайти? — обережно запитала Карро.

Лу усміхнулася ще ширше, її очі блиснули вогнем свічок, що танцювали на книжкових полицях.

— У нього є сила, яка робить його особливим, і тому його так важко зловити, — пояснила Лу, неспішно піднімаючись з-за столу. — Але у мене є спосіб його вистежити. Ця людина — втікач, який обдурив і людей, і демонів. Якщо ти зможеш знайти його і привести в пекло, ніхто не зможе поставити під сумнів твою силу. Навіть Абадд.

Карро відчула, як кожне слово демониці осідає на її плечі важким вантажем. Вона розуміла, що цей квест був випробуванням її вірності та демонічної сутності.

— І де я маю шукати цю людину? — холодно запитала Карро.